У хворої з клінічними ознаками імунодефіциту кількість та функціональна активність Т- і В-лімфоцитів не змінені. Під час обстеження на молекулярному рівні виявлено дефект, при якому порушена функція антигенпрезентації імунокомпетентним клітинам. Дефект яких клітин є найбільш імовірним?

Чому це правильна відповідь

В описаній ситуації наявні клінічні ознаки імунодефіциту при збереженій кількості та функціональній активності Т- і В-лімфоцитів. Це означає, що первинний дефект не пов’язаний із лімфоцитарною диференціацією, проліферацією чи функціональною активністю рецепторів, а лежить на більш ранньому етапі імунної відповіді — презентації антигену. Антигенпрезентація є ключовою фазою запуску адаптивного імунітету, за яку головним чином відповідають професійні антигенпрезентуючі клітини, зокрема макрофаги та дендритні клітини, що походять з моноцитарного ряду. Молекулярно антигенпрезентація включає фагоцитоз, розщеплення антигену, завантаження пептидів у молекули MHC II, та їх експресію на поверхні клітини для розпізнавання CD4⁺ Т-лімфоцитами. При дефекті макрофагів або моноцитів порушується один або кілька етапів цього процесу: захоплення антигену, правильна деградація, формування пептид-MHC комплексу, або ко-стимуляція через CD80/86. У результаті навіть за наявності функціонально здатних Т- і В-лімфоцитів сигнал для їх активації не надходить, і адаптивна відповідь не запускається. Клінічно це проявляється підвищеною сприйнятливістю до інфекцій, особливо бактеріальних і грибкових, неспроможністю формувати адекватну гуморальну відповідь, затримкою елімінації патогенів та хронічними запаленнями. При цьому в аналізах крові може не бути помітних зрушень у лімфоцитарних субпопуляціях, оскільки дефект не впливає на їх кількість та виживання, а лише на активацію. Це пояснює клініко-лабораторний фенотип: імунодефіцит за наявності нормальної кількості лімфоцитів. Наслідком такого порушення є глибокий дефект адаптивної імунної відповіді, схильність до хронічних інфекцій, недостатність формування імунної пам’яті та можливе зниження ефективності вакцинації. Важливо, що дефект макрофагів/моноцитів не компенсується NK-клітинами чи іншими компонентами вродженого імунітету, оскільки вони не здатні ініціювати специфічну адаптивну відповідь. У контексті задачі визначальним є те, що лімфоцити збережені, а дефект локалізується на рівні антигенпрезентації, що однозначно вказує на професійні АПК.