У жінки 63 років є ознаки ревматоїдного артриту. Підвищення рівня якого з перерахованих нижче показників крові буде найбільш значущим для підтвердження діагнозу?

Чому це правильна відповідь

Ревматоїдний артрит є хронічним аутоімунним захворюванням із переважним ураженням синовіальної оболонки суглобів, де відбувається інтенсивна деструкція суглобового хряща та субхондральної кістки під дією активованих макрофагів, фібробластоподібних синовіоцитів і нейтрофілів. Основними ферментами, що руйнують протеоглікани хряща (агрекан, декорин), є матриксні металопротеїнази (ММП-1, ММП-3, ММП-13) та ADAMTS-4 і ADAMTS-5 (агреканази), які відщеплюють глікозаміногліканові ланцюги (переважно хондроїтинсульфат і кератансульфат) від білкового ядра протеогліканів. У результаті деградації протеогліканів у великій кількості вивільняються глікозаміноглікани, які надходять у синовіальну рідину, а потім у системний кровотік. Підвищення рівня сумарних глікозаміногліканів у сироватці крові відображає інтенсивність деструкції хряща і є біохімічним маркером активності запального та деструктивного процесу при ревматоїдному артриті, особливо в комбінації з підвищенням С-реактивного білка та ШОЕ. Регуляція активності ММП і агреканаз відбувається через прозапальні цитокіни (TNF-α, IL-1β, IL-6), які індукують їх експресію в синовіоцитах і хондроцитах, а також пригнічують синтез інгібіторів TIMP. Тому саме підвищення рівня глікозаміногліканів у крові є найбільш специфічним лабораторним показником деструкції позаклітинного матриксу суглобового хряща при ревматоїдному артриті та корелює зі ступенем рентгенологічного ураження суглобів. Постійне вивільнення продуктів деградації протеогліканів підтримує хронічне запалення, сприяє формуванню панусу та прогресуванню ерозивного артриту, що призводить до деформації суглобів і втрати функції.