MedOnline Тренуватись онлайн

На розтині виявлено зменшені в розмірах нирки, вага 50,0 г, їх поверхня дрібнозерниста, кора рівномірно стоншена. Під час мікроскопічного дослідження спостерігається: стінки артеріол значно потовщені внаслідок відкладення в них гомогенних безструктурних рожевого кольору мас, просвіт їх різко звужений, клубочки зменшені, склерозовані, канальці атрофічні. Для якого захворювання характерні описані зміни?

Чому це правильна відповідь

Гіпертонічна хвороба призводить до специфічного ураження артеріол нирок, що проявляється гіалінозом їх стінок, звуженням просвіту і хронічною ішемією паренхіми. Це є судинне ураження, яке належить до дистрофічних процесів, а не запалення або некрозу. Внаслідок стійкої артеріальної гіпертензії відбувається плазморагія, просочування білків плазми в стінку судин з подальшою гіалінізацією, що на макроскопічному рівні формує дрібнозернисту зморщену поверхню нирок. Морфологічно гіпертонічна хвороба формує так звану "первинно зморщену нирку": орган зменшений у розмірах, маса значно знижена, поверхня дрібнозерниста, кора симетрично стоншена на всьому протязі. Це відмінність від вторинно зморщеної нирки, при якій нерівність поверхні є хаотичною, вогнищевою, а зміни стосуються нефронів різної давності. Мікроскопічно характерним є гіаліноз стінок артеріол, що описується як відкладення гомогенних безструктурних рожевих мас. Це є результатом хронічного ушкодження ендотелію, підвищеної проникності та проліферації сполучної тканини, що спричиняє різке звуження просвіту судин. Внаслідок ішемії клубочки зморщуються, склерозуються, канальці атрофуються, що доповнює картину хронічної ниркової недостатності. Патогенез включає тривале підвищення артеріального тиску, що викликає ремоделювання судинної стінки, втрату еластичності та персистуючу ішемію паренхіми. Це поступово призводить до загибелі нефронів, фіброзу інтерстицію, порушення клубочкової фільтрації і важкої гіпертензивної нефропатії. Клінічно це проявляється повільним зниженням функції нирок, артеріальною гіпертензією і інколи ознаками уремії. У контексті завдання опис зморщених, малих, рівномірно уражених нирок з гіалінозом артеріол, склерозом клубочків і атрофією канальців є класичним і специфічним для гіпертонічної хвороби, що робить цей варіант безсумнівно правильним.

Чому інші варіанти не підходять

Хронічний гломерулонефрит
При хронічному гломерулонефриті поверхня нирки є великобугриста, ураження клубочків множинні, різної давності, часто супроводжуються вираженим запальним компонентом. Гіаліноз артеріол не є провідним процесом і не обумовлює рівномірного стоншення кори, що відрізняє його від гіпертонічної хвороби.
Амілоїдоз нирок
Амілоїдоз характеризується відкладенням амілоїду в клубочках, стромі і судинах, що призводить до збільшення нирок, їх восковидної поверхні та нефротичного синдрому. У цьому випадку нирки зменшені, зморщені і артеріоли уражені гіалінозом, що нехарактерно для амілоїдозу.
Пієлонефрит зі зморщуванням нирок
При пієлонефриті поверхня нирки стає рубцюватою, грубобугристою, ураження є вогнищевими, асиметричними, а мікроскопічно домінує гнійне або хронічне запалення. Така картина не формує рівномірного стоншення кори та гіалінозу артеріол, що відрізняє її від гіпертонічної нефропатії.
Гострий некротичний нефроз
Гострий некротичний нефроз проявляється гострою тубулярною некротичною дистрофією без зморщування нирок, та не супроводжується гіалінозом артеріол і склерозом клубочків. Морфологічна картина гострого ушкодження різко відрізняється від хронічних змін при гіпертонічній хворобі.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Артеріосклероз та атеросклероз