Для дослідження білків сироватки крові застосовують різні фізичні та фізико-хімічні методи. За допомогою якого методу можна розділити альбуміни і глобуліни сироватки крові?

Чому це правильна відповідь

Розділення білкових фракцій сироватки крові ґрунтується на відмінностях у їх заряді, розмірах і здатності мігрувати в електричному полі. Альбуміни мають найвищу питому негативну зарядженість серед усіх білків плазми, завдяки великій кількості кислотних амінокислот і специфічній конформації. Глобуліни, навпаки, мають значно нижчий негативний заряд і більшу молекулярну масу, що робить їхню рухливість у полі електричного струму повільнішою. Тому електрофоретичний метод ідеально підходить для їхнього поділу — різні білкові фракції розходяться у гелі залежно від своєї електрофоретичної рухливості. Механізм електрофорезу базується на перенесенні заряджених молекул через полімерний гель (агарозу або поліакриламід), де рух визначається балансом між електричною силою та силами тертя в матриці. Альбумін, будучи найбільш негативно зарядженим і відносно компактним білком, переміщується найшвидше і дає окрему, добре видиму фракцію. Глобуліни — α₁-, α₂-, β- та γ-фракції — рухаються повільніше і формують характерний електрофоретичний спектр, який дозволяє оцінити стан білкового обміну, функцію печінки та імунної системи. Електрофоретичне розділення є строго фізико-хімічним процесом і не залежить від активності ферментів або температурних характеристик білків. Це робить метод надзвичайно відтворюваним і точним у діагностиці гіпо- та диспротеїнемій, мієломної хвороби, хронічних запалень, нефротичного синдрому та інших патологій, у яких співвідношення білкових фракцій змінюється. Саме через унікальну здатність електрофорезу розділяти білки за зарядом та електрофоретичною рухливістю цей метод є єдино правильним у контексті задачі. Жоден інший наведений варіант не дозволяє відокремити альбуміни від глобулінів на основі їхніх фундаментальних фізико-хімічних властивостей.