Пацієнтка віком 26 років скаржиться на високу температуру тіла, болюче і часте сечовипускання та біль у лівій половині живота. Під час бактеріологічного дослідження виділено грамнегативну паличку, яка є факультативним анаеробом, індоло-, оксидазо- і ypeaзoнегативною, ферментує глюкозу і лактозу. Бактерії якого роду є найімовірнішим збудником інфекції?

Чому це правильна відповідь

Escherichia coli є грамнегативною паличкоподібною бактерією родини Enterobacteriaceae, факультативним анаеробом з перитрихіальними джгутиками у рухливих штамів, має пілі та часто капсулу в уропатогенних варіантах, не утворює спор. Клітинна стінка типова для грамнегативних бактерій з зовнішньою мембраною, що містить ліпополісахарид як ендотоксин. Бактерія індолпозитивна, оксидазонегативна, уреазонегативна, ферментує глюкозу з газоутворенням та лактозу з кислотою, що є класичними біохімічними ознаками для ідентифікації роду Escherichia. Основними факторами патогенності уропатогенних штамів E. coli є P-fimbriae (пілі типу 1 та P) для адгезії до уротелію, α-гемолізин як цитотоксин, що пошкоджує епітеліальні клітини, сидерофорні системи для захоплення заліза та капсульні полісахариди для захисту від фагоцитозу. Ендотоксин відіграє роль у системній запальній реакції при пієлонефриті. Збудник має виражену тропність до сечовивідних шляхів, особливо в жінок через анатомічні особливості. Патогенез інфекції сечовивідних шляхів починається з колонізації уретри кишковою флорою, асцендентного поширення до сечового міхура з розвитком циститу та далі до нирок при пієлонефриті. Пошкодження епітелію токсинами та запальна реакція викликають дизурію, часте сечовипускання, біль у животі та лихоманку. Вроджена імунна відповідь активує нейтрофіли та макрофаги, набутий імунітет формує антитіла до O- та K-антигенів, але не запобігає реінфекціям через антигенну варіабельність. Діагностика ґрунтується на посіві сечі з кількісним підрахунком колоній, ідентифікацією за біохімічними тестами: індол +, метил-червоний +, Фогес-Проскауер -, цитрат -, ферментація лактози +. Мікроскопія сечі показує лейкоцитурію та бактеріурію. Диференціація від інших ентеробактерій базується саме на комбінації індолпозитивності, відсутності уреази та оксидази, ферментації лактози. У задачі клінічна картина з лихоманкою, дизурією та болем у животі вказує на інфекцію сечовивідних шляхів, а біохімічні ознаки виділеної грамнегативної палички – індол +, оксидазо -, уреазо -, ферментація глюкози та лактози – класично відповідають Escherichia coli. Цей набір властивостей безпосередньо пов'язаний з найпоширенішою етіологією неускладнених та ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів. Інші роди мають відмінні біохімічні профілі, що чітко відмежовує Escherichia від Campylobacter, Neisseria, Vibrio та Proteus. Імунітет після інфекції гуморальний з антитілами до сероварів, але нестерильний через велику кількість серотипів. Специфічної вакцини не існує, профілактика включає гігієну, адекватну гідратацію та своєчасне лікування для запобігання рецидивам.