Механізм дії кортикостероїдів полягає в індукції синтезу білків, що інгібують активність фосфоліпази А2 і зменшують синтез ейкозаноїдів усіх типів. Як називаються ці білки?

Чому це правильна відповідь

Ключ до цього завдання — розуміння геномного (рецепторного внутрішньоклітинного) механізму дії глюкокортикостероїдів. Це не «швидкі» мембранні ефекти, а регуляція транскрипції: кортикостероїди індукують синтез певних білків, які гальмують стартову ланку утворення ейкозаноїдів. Саме тому вони зменшують синтез простагландинів, тромбоксанів і лейкотрієнів одночасно, тобто пригнічують майже весь каскад арахідонової кислоти, а не лише одну його гілку. На молекулярному рівні кортикостероїди проходять крізь мембрану, зв’язуються з цитозольним глюкокортикоїдним рецептором (GR), комплекс транслокується в ядро та взаємодіє з ДНК через glucocorticoid response elements, змінюючи експресію генів. Один із найважливіших індукованих продуктів — ліпокортини (класично: annexin A1), які є функціональними інгібіторами фосфоліпази A2. Фосфоліпаза A2 розщеплює мембранні фосфоліпіди з вивільненням арахідонової кислоти — субстрату для циклооксигенази (COX) і 5-ліпоксигенази, тобто для синтезу всіх основних ейкозаноїдів. Блокада фосфоліпази A2 через ліпокортини означає, що клітина просто «не отримує» арахідонову кислоту для подальших ферментних шляхів. Тому кортикостероїди можуть знижувати продукцію простагландинів і тромбоксанів (COX-шлях) та лейкотрієнів (5-LOX-шлях) одночасно, що пояснює їх потужні протизапальні, протинабрякові та антиалергічні ефекти, а також здатність пригнічувати хемотаксис, судинну проникність і активацію багатьох клітин запалення. Фармакокінетично саме геномна природа ефекту важлива для клініки: потрібен час на синтез нових білків (у тому числі ліпокортинів), тому максимальний протизапальний ефект не є миттєвим, а проявляється з певною затримкою порівняно з препаратами, що діють напряму на ферменти. Натомість наслідки зміни експресії генів є системними та широкими, що пояснює як терапевтичну силу кортикостероїдів, так і значний спектр небажаних ефектів при тривалому застосуванні. Саме цей варіант є правильним, бо в умові прямо вказано: індукція синтезу білків, які інгібують фосфоліпазу A2 і зменшують синтез ейкозаноїдів усіх типів. Це класичний опис ліпокортинів (анексинів), через які глюкокортикостероїди блокують вивільнення арахідонової кислоти і, відповідно, пригнічують увесь ейкозаноїдний каскад. Жоден інший запропонований білок не є специфічним індукованим медіатором глюкокортикоїдного протизапального ефекту на рівні фосфоліпази A2.