До пологового відділення госпіталізували жінку зі слабкістю пологової діяльності. Який засіб необхідно використати для стимуляції скорочень матки?

Чому це правильна відповідь

Окситоцин — це утеротонічний гормон задньої частки гіпофіза (клінічно застосовують синтетичний аналог), який фізіологічно запускає та підсилює пологову діяльність. За типом фармакологічного процесу це рецепторний засіб: він є агоністом окситоцинових рецепторів (OXTR) на клітинах міометрію та міоепітеліальних клітинах молочної залози. Ключ до задачі — «слабкість пологової діяльності», тобто недостатні/неефективні скорочення матки; саме окситоцин є класичним препаратом для індукції або стимуляції пологів і для посилення координованих скорочень. Механізм дії окситоцину реалізується через Gq-зв’язані OXTR: активація фосфоліпази C підвищує IP3 і DAG, що веде до збільшення внутрішньоклітинного Ca2+ у міоцитах матки та активації кальцій-кальмодулінової системи з посиленням взаємодії актин-міозин. Паралельно під дією окситоцину зростає синтез простагландинів у децидуальній оболонці та міометрії, що додатково підвищує збудливість і скоротливість матки, роблячи скорочення більш регулярними та ефективними. Саме тому окситоцин фармакологічно «потрапляє» в ситуацію, де потрібно швидко підсилити пологові скорочення. Фармакокінетично в акушерстві окситоцин застосовують парентерально (внутрішньовенно або внутрішньом’язово), бо як пептид він руйнується в ШКТ і має низьку біодоступність при пероральному прийомі. Діє швидко, але коротко, оскільки швидко інактивується пептидазами (зокрема окситоциназою, активність якої зростає під час вагітності) та метаболізується переважно в печінці й нирках; тому в клініці ефект часто регулюють швидкістю інфузії, що дозволяє керовано нарощувати силу та частоту скорочень без «перестимуляції». Регуляція ефекту окситоцину суттєво залежить від гормонального фону та стану шийки матки: наприкінці вагітності експресія OXTR у міометрії зростає під впливом естрогенів, тому чутливість матки до окситоцину підвищується, і він стає максимально ефективним у термін пологів. Клінічно важливі взаємодії полягають у тому, що одночасне підсилення простагландинами може різко збільшити утеротонічний ефект, а інгаляційні анестетики можуть знижувати тонус і реактивність міометрію; але в рамках тесту визначально те, що жоден інший запропонований гормон не є прямим утеротоніком. Перехід у клініку простий і причинно-наслідковий: «слабкість пологової діяльності» означає дефіцит ефективних скорочень; окситоцин, активуючи Gq/IP3/Ca2+-шлях у міометрії та посилюючи простагландин-залежну стимуляцію, прямо відновлює та підсилює скоротливу активність матки. Саме ця специфічна утеротонічна спрямованість і робить варіант «Окситоцин» єдиним фармакологічно коректним у контексті завдання.