Пацієнт віком 49 років має підвищену концентрацію сечової кислоти в крoві. Для зниження рівня сечової кислоти лікар призначив алопуринол. Конкурентним інгібітором якого ферменту є алопуринол?

Чому це правильна відповідь

Алопуринол є структурним аналогом гіпоксантину та конкурентним інгібітором ксантиноксидази — ключового ферменту катаболізму пуринів, що каталізує два послідовні етапи: окислення гіпоксантину до ксантину та ксантину до сечової кислоти. Зв’язуючись з молібденовим центром ксантиноксидази, алопуринол та його активний метаболіт оксипуринол (аллоксантин) пригнічують фермент, знижуючи утворення сечової кислоти та її концентрацію в плазмі й сечі, що запобігає кристалізації уратів у ниркових канальцях, суглобах і м’яких тканинах. На молекулярному рівні інгібування ксантиноксидази призводить до накопичення гіпоксантину та ксантину — більш розчинних попередників, які легко виводяться нирками, знижуючи ризик уратної нефропатії та подагричних атак. Одночасно зменшується окисний стрес, оскільки ксантиноксидаза є джерелом супероксид-аніону при окисленні пуринів. Фармакокінетично алопуринол швидко всмоктується в ШКТ (біодоступність 80–90 %), метаболізується в печінці ксантиноксидазою до оксипуринолу, який має значно довший період напіввиведення (15–20 годин) і відповідає за основний терапевтичний ефект; виводиться переважно нирками, що вимагає корекції дози при нирковій недостатності. Клінічно алопуринол є препаратом першої лінії для довготривалого зниження рівня сечової кислоти при хронічній подагрі, уратній нефролітіазі, гіперурикемії при лікуванні пухлин (профілактика синдрому лізису пухлини). Побічні ефекти (висипання, гепатотоксичність, рідко — синдром гіперчутливості) зумовлені імунною реакцією на алопуринол або оксипуринол. Саме конкурентне інгібування ксантиноксидази є єдиним механізмом дії алопуринолу, що чітко відрізняє його від впливу на інші ферменти пуринового обміну.