Хворому на сечокам'яну хворобу після обстеження призначили алопуринол - конкурентний інгібітор ксантиноксидази. Підставою для цього був хімічний аналіз ниркових каменів, які складалися переважно з:

Чому це правильна відповідь

Алопуринол є конкурентним інгібітором ферменту ксантиноксидази, який каталізує перетворення гіпоксантину в ксантин і ксантин у сечову кислоту в пуриновому обміні. Блокування ксантиноксидази призводить до зниження синтезу сечової кислоти та її солей (урату натрію), зменшення концентрації уратів у плазмі крові та сечі, що запобігає кристалізації уратів у сечовивідних шляхах і суглобах. Уратні камені (складаються переважно з урату натрію або сечової кислоти) утворюються при гіперурікемії та гіперурікозурії, тому саме при підтвердженні уратного складу конкрементів алопуринол є препаратом вибору для профілактики рецидивів сечокам’яної хвороби та розчинення існуючих уратних каменів за рахунок створення умов для переходу уратів у розчинний стан при підлужуванні сечі. Фармакодинамічний ефект алопуринолу проявляється поступово, максимальне зниження рівня сечової кислоти настає через 7–14 діб регулярного прийому, при цьому підвищується виведення попередників (гіпоксантину та ксантину), які мають значно вищу розчинність. Алопуринол добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, його активний метаболіт оксипуринол має тривалий період напіввиведення (близько 18–30 годин), що забезпечує прийом один раз на добу та кумулятивне зниження синтезу сечової кислоти. Призначення алопуринолу при інших типах каменів (оксалатних, фосфатних, цистинових) є нераціональним, оскільки він не впливає на метаболізм оксалатів, фосфатів чи цистеїну. Саме наявність каменів, що складаються з урату натрію, є єдиною підставою для застосування алопуринолу в лікуванні сечокам’яної хвороби, оскільки тільки при уратному літіазі пригнічення синтезу сечової кислоти має прямий патогенетичний ефект і запобігає подальшому каменеутворенню.