У чоловіка 42 років, який страждає на подагру, в крові підвищена концентрація сечової кислоти. Для зниження рівня сечової кислоти йому призначений алопуринол. Конкурентним інгібітором якого ферменту є алопуринол?

Чому це правильна відповідь

Алопуринол є структурним аналогом гіпоксантину і після метаболічного перетворення в оксипуринол (алоксантин) виступає конкурентним інгібітором ксантиноксидази — ключового ферменту кінцевих етапів метаболізму пуринових нуклеотидів у людини. Ксантиноксидаза каталізує дві послідовні реакції: окислення гіпоксантину до ксантину та ксантину до сечової кислоти. Інгібування ферменту алопуринолом та його активним метаболітом оксипуринолом призводить до зниження утворення сечової кислоти та накопичення її попередників — гіпоксантину і ксантину, які мають значно вищу розчинність і легше виводяться нирками. Таким чином знижується концентрація сечової кислоти в плазмі та сечі, зменшується відкладення уратів у тканинах і суглобах, що є патогенетичним механізмом терапії подагри та профілактики уратної нефропатії. Фармакокінетично алопуринол швидко всмоктується в травному тракті, біодоступність становить близько 80–90 %, швидко перетворюється в печінці та нирках на довгодіючий оксипуринол (період напіввиведення 18–30 годин), що дозволяє призначати препарат один раз на добу. Оксипуринол виводиться переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції, тому при нирковій недостатності необхідна корекція дози. Клінічно алопуринол є препаратом першої лінії для довготривалого зниження рівня сечової кислоти при хронічній подагрі, гіперурикемії на тлі пухлинного розпаду та при уратному нефролітіазі. Саме конкурентне інгібування ксантиноксидази є єдиним механізмом дії алопуринолу, що чітко відрізняє його від урикозуричних засобів (пробенецид, сульфінпіразон) та від препаратів, що впливають на інші ферменти пуринового обміну.