У людини вимірюють внутрішньоплевральний тиск. У якій фазі людина затримала дихання, якщо величина тиску дорівнює +3 см вод. ст.?

Чому це правильна відповідь

Внутрішньоплевральний тиск стає позитивним лише під час активного форсованого видиху, коли скорочення експіраторних м’язів черевної стінки та внутрішніх міжреберних підвищує внутрішньочеревний та внутрішньогрудний тиск. Це передається на плевральну порожнину, долаючи еластичну віддачу легень і роблячи тиск у плевральній щілині позитивним відносно атмосфери. Регуляція відбувається на органному рівні через активну участь допоміжних експіраторних м’язів, які збільшують тиск у грудній клітці понад рівень еластичної рівноваги системи легені-грудна клітка. При затримці дихання на форсованому видиху (маневр Вальсальви) позитивний тиск утримується за рахунок закритого голосового щілини та скорочених м’язів. Механізм базується на фізичному законі передачі тиску в замкненій системі, де скорочення експіраторних м’язів стискає альвеолярний газ і підвищує тиск у плевральній порожнині до +3 см вод. ст. і більше. У спокійному диханні тиск завжди негативний через еластичну тягу легень. Зворотний зв’язок реалізується через барорецептори та хеморецептори, які при тривалому позитивному тиску зменшують венозне повернення та викликають рефлекторне зниження м’язового зусилля. Саме форсований видих є єдиною фазою, коли внутрішньоплевральний тиск стає позитивним за рахунок активного підвищення внутрішньогрудного тиску м’язами. У всіх інших фазах чи паузах еластична віддача легень підтримує негативний тиск у плевральній порожнині для запобігання колапсу легень.