MedOnline Тренуватись онлайн

У дитини спостерігається затримка росту і розумового розвитку, під час лабораторного дослідження виявлено, що із сечею виділяється велика кількість оротової кислоти. Унаслідок якого порушення розвивається ця спадкова хвороба?

Чому це правильна відповідь

Описаний клінічний випадок відповідає спадковому порушенню нуклеотидного обміну, зокрема біосинтезу піримідинових нуклеотидів. Затримка росту та розумового розвитку в поєднанні з масивним виділенням оротової кислоти з сечею є характерними ознаками оротової ацидурії, що безпосередньо пов’язана з дефектом синтезу УМФ. Біохімічний механізм цього стану полягає у порушенні завершальних етапів de novo синтезу піримідинів. У нормі оротова кислота в цитозолі клітини перетворюється на оротидин-5′-монофосфат, а далі на уридинмонофосфат за участю біфункціонального ферменту УМФ-синтази, що має оротатфосфорибозилтрансферазну та оротидин-5′-фосфатдекарбоксилазну активності. Дефіцит цього ферменту призводить до накопичення оротової кислоти, яка не може бути включена в нуклеотидний пул. Регуляторно синтез піримідинових нуклеотидів залежить від доступності фосфорибозилпірофосфату та зворотного зв’язку з боку УТФ і ЦТФ. При дефекті УМФ-синтази цей контроль втрачає ефективність, оскільки кінцеві продукти шляху не утворюються в достатній кількості, що ще більше посилює накопичення попередників, зокрема оротової кислоти. Клінічні прояви зумовлені дефіцитом піримідинових нуклеотидів, необхідних для синтезу ДНК і РНК у клітинах, що активно діляться. Найбільше страждають тканини з високою проліферативною активністю та центральна нервова система, що пояснює затримку фізичного та психічного розвитку у дитини. Виведення надлишку оротової кислоти із сечею є прямим лабораторним маркером цього метаболічного дефекту. Отже, ключовою біохімічною ознакою є порушення включення оротової кислоти в шлях синтезу піримідинових нуклеотидів. Саме дефект синтезу піримідинів, а не їх розпаду чи обміну пуринів, лежить в основі даної спадкової хвороби, що однозначно підтверджує правильність вибору цього варіанту.

Чому інші варіанти не підходять

Розпаду пуринових нуклеотидів
Розпад пуринових нуклеотидів приводить до утворення сечової кислоти, а не оротової кислоти. Порушення цього шляху проявляється гіперурикемією та подагроподібними станами. Тому цей механізм не відповідає виявленню оротової кислоти в сечі.
Розпаду піримідинових нуклеотидів
Катаболізм піримідинів приводить до утворення β-аланіну та β-аміноізобутирату, а не до накопичення оротової кислоти. Оротова кислота є попередником синтезу, а не продуктом розпаду піримідинів. Отже, цей варіант не пояснює описану лабораторну картину.
Перетворення рибонуклеотидів у дезоксирибонуклеотиди
Перетворення рибонуклеотидів у дезоксирибонуклеотиди здійснюється рибонуклеотидредуктазою і не супроводжується утворенням оротової кислоти. Порушення цього процесу призводило б до дефіциту дезоксирибонуклеотидів, але не до оротової ацидурії. Тому цей варіант не відповідає умові задачі.
Синтезу пуринових нуклеотидів
Синтез пуринових нуклеотидів відбувається через інші попередники і не включає оротову кислоту як проміжний метаболіт. Дефекти цього шляху не супроводжуються оротовою ацидурією. Отже, цей механізм принципово відрізняється від описаного стану.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Метаболізм пуринових та піримідинових нуклеотидів