Чоловік 65 років, який страждає на подагру, скаржиться на болі в області нирок. При ультразвуковому обстеженні встановлена наявність ниркових каменів. У результаті якого процесу утворюються ниркові камені?

Чому це правильна відповідь

Подагра є класичним прикладом порушення пуринового обміну, при якому основний механізм пов'язаний із надмірним утворенням або зниженою екскрецією сечової кислоти. Сечова кислота — це кінцевий продукт катаболізму пуринів (аденіну та гуаніну) у людини. Її синтез відбувається у декілька етапів: аденін → гіпоксантин, гуанін → ксантин, а далі під дією ксантиноксидази гіпоксантин та ксантин перетворюються на сечову кислоту. Цей шлях відбувається у цитозолі та пероксисомах печінки і є єдиним шляхом утворення сечової кислоти. При подагрі концентрація сечової кислоти у крові (гіперурикемія) підвищується настільки, що вона починає випадати в осад у вигляді кристалів моноурату натрію. Найбільш відомий прояв — артрити великого пальця ноги, але така ж сама механіка осадження стосується і нирок. У ниркових канальцях та збиральних трубках створюються умови для кристалізації уратів: кисле середовище, висока концентрація, уповільнений потік сечі. Утворені кристали стають ядром для формування уратних каменів. Тому саме надлишок продуктів розпаду пуринових нуклеотидів лежить в основі утворення каменів у пацієнта з подагрою. Регуляція пуринового обміну являє собою рівновагу між синтезом, ресинтезом та катаболізмом пуринів. При порушенні ферментів salvage-шляху (наприклад, дефіцит ГГФТ при синдромі Леша–Найгана) або при надмірному розпаді клітин (гемобластози, цитоліз) рівень сечової кислоти зростає. У пацієнтів похилого віку, особливо з хронічною подагрою, гіперурикемія стає тривалою, що створює постійні умови для кристалізації уратів у нирках. Цей процес не пов’язаний з енергетичним метаболізмом, амінокислотами чи жовчними пігментами — це виключно наслідок порушеного катаболізму пуринів. З біохімічної точки зору, формування уратних каменів — це прямий наслідок високої концентрації сечової кислоти, яка є малорозчинною у кислому середовищі. Ниркова концентрація сечі додатково сприяє кристалізації. Оксалатні або фосфатні камені утворюються з інших причин, але в умовах подагри саме урати є найбільш типовими. Тому описана ситуація — болі в області нирок у літнього чоловіка з подагрою — повністю узгоджується з каменеутворенням на основі продуктів розпаду пуринових нуклеотидів. Отже, ключовий біохімічний маркер — надмірне утворення сечової кислоти як продукту пуринового катаболізму — точно вказує, що камені виникають саме в результаті розпаду пуринових основ, а не інших шляхів обміну.