MedOnline Тренуватись онлайн

На прийом до терапевта прийшов чоловік 37-ми років зі скаргами на періодичні інтенсивні больові напади у суглобах великого пальця стопи та їх припухлість. У сечі: різко кисла реакція і рожеве забарвлення. З наявністю яких речовин можуть бути пов’язані такі зміни?

Чому це правильна відповідь

Клінічна картина гострого подагричного артриту (інтенсивний біль, припухлість та гіперемія великого пальця стопи) та рожеве забарвлення сечі з різко кислою реакцією є класичним проявом гіперурікемії та уратної нефропатії. Сечова кислота (2,6,8-триоксіпурин) є кінцевим продуктом катаболізму пуринових нуклеотидів у людини за участю ксантиноксидази в цитозолі гепатоцитів та ентероцитів. При рН сечі нижче 5,5–5,7 (кисла реакція) сечова кислота практично повністю переходить у слабкорозчинну недисоційовану форму та випадає у вигляді кристалів мононатрієвої солі (урату натрію) у суглобах, синовіальній рідині, ниркових канальцях та сечовивідних шляхах. Кристали урату натрію в синовіальній рідині викликають гостре асептичне запалення за рахунок активації NLRP3-інфламасоми в макрофагах та нейтрофілах, вивільнення ІЛ-1β, хемотаксису нейтрофілів та фагоцитозу кристалів з подальшим лізисом клітин і посиленням запалення. У сечі при високій концентрації сечової кислоти (>1000 мг/л) утворюється рожево-червоний осад уратів (urate sediment), який і дає характерне рожеве забарвлення. Різко кисла реакція сечі сприяє утворенню уратних каменів (5–10 % усіх сечових каменів) та гострій уратній нефропатії. Інші речовини (амонієві солі, сульфат магнію, хлориди, фосфат кальцію) не утворюють рожевого осаду та не викликають гострого подагричного артриту великого пальця стопи. Саме солі сечової кислоти є єдиною причиною поєднання рожевого забарвлення сечі, кислої реакції та типового подагричного нападу.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Метаболізм пуринових та піримідинових нуклеотидів