У пацієнта з COVID-19 відзначається посилення продукції білків, що пригнічують трансляцію в інфікованиз клітинах шляхом індукції синтезу протеїнкіназ, які фосфорилюють фактори ініціації elF-2. Вкажіть ці білки.

Чому це правильна відповідь

SARS-CoV-2 є оболонковим одноланцюговим РНК-вмісним вірусом позитивної полярності з родини Coronaviridae, роду Betacoronavirus, має найбільший геном серед РНК-вірусів (близько 30 тб), кодуючий спайк-глікопротеїн S для зв’язування з рецептором ACE2, оболонкові білки E та M, нуклеокапсид N та численні неструктурні білки. Оболонка вірусу походить від мембран господаря, капсид гелікальний, віріон плеоморфний сферичної форми з характерними шипоподібними виростами. Вірус реплікується в цитоплазмі, утворюючи двомембранні везикули. Фактори патогенності SARS-CoV-2 включають спайк-білок для адгезії та злиття, здатність уникати вродженої імунної відповіді шляхом пригнічення сигнальних шляхів інтерферонів (білки ORF6, ORF8, N інгібують STAT1 та IRF3), тропність до епітелію дихальних шляхів, ендотелію та інших тканин з експресією ACE2. Вірус викликає не тільки пряме цитопатичне ушкодження, але й надмірну запальну відповідь з цитокіновим штормом. Патогенез COVID-19 починається з проникнення через верхні дихальні шляхи чи кон’юнктиву, реплікації в епітелії з подальшим поширенням у нижні відділи легень та системною дисемінацією. Вірус пригнічує ранню продукцію інтерферонів I типу, що дозволяє масивну реплікацію, згодом надмірна активація макрофагів та нейтрофілів призводить до гіперпродукції прозапальних цитокінів, ушкодження альвеолоцитів, ендотеліїту та тромбозів. Вроджена імунна відповідь з інтерферонами є ключовою для контролю, але вірус блокує їх сигнали, набута відповідь формується з антитілами та Т-клітинами. Діагностика COVID-19 базується на ПЛР з мазків носоглотки для виявлення РНК вірусу, серологічних методах для антитіл IgM/IgG до S- чи N-білків, антиген-тестах на нуклеокапсид. Ключовими є молекулярно-генетичні методи через високу чутливість, серологія корисна для ретроспективної діагностики чи оцінки імунітету. Диференціювати допомагає тропність до ACE2-рецепторів та панель респіраторних вірусів. Імунітет при COVID-19 комбінований: інтерферони I типу є критичними для раннього контролю реплікації, нейтралізуючі антитіла до спайк-білка запобігають входу, Т-клітинний імунітет елімінує інфіковані клітини. Післяінфекційний імунітет стійкий на кілька місяців-років, але можливі реінфекції через мінливість. Існують мРНК-вакцини (Pfizer, Moderna), векторні (AstraZeneca, Janssen) та інактивовані, специфічна профілактика — вакцинація, неспецифічна — маски, дистанція. Саме варіант інтерферони є правильним, оскільки в умовах задачі описано посилення продукції білків, що пригнічують трансляцію вірусних мРНК шляхом фосфорилювання фактора ініціації eIF-2α протеїнкіназою PKR та PERK, що є класичним механізмом противірусної дії інтерферонів I типу. Прямий причинно-наслідковий зв’язок полягає в тому, що інтерферони, продукувані інфікованими клітинами, індукують антиреплікативний стан, обмежуючи синтез вірусних білків, хоча SARS-CoV-2 частково уникає цієї відповіді. Цей механізм чітко відмежовує інтерферони від протеаз (вірусні ферменти), альбумінів (неспецифічні білки плазми), інтерлейкінів (прозапальні цитокіни) та інтегринів (адгезійні молекули).