Під час обстеження дворічної дитини виявлено: відставання у фізичному та розумовому розвитку (кретинізм), зниження вмісту гормонів щитоподібної залози. Який гормональний препарат потрібно застосовувати у якості замісної терапії?

Чому це правильна відповідь

Клінічна картина дворічної дитини з відставанням у фізичному та розумовому розвитку, поєднана зі зниженням вмісту гормонів щитоподібної залози, свідчить про вроджений гіпотиреоз (кретинізм), при якому має місце абсолютний дефіцит тиреоїдних гормонів Т4 (тироксин) і Т3 (трийодтиронін). L-тироксин (левотироксин натрію) є синтетичним леворотаційним ізомером тироксину — основного гормону щитоподібної залози, який повністю ідентичний ендогенному Т4. Препарат належить до групи тиреоїдних гормонів і діє як повний агоніст ядерних тиреоїдних рецепторів (TRα і TRβ), зв’язуючись з ними у комплексі з третинними білками-рецепторами, що призводить до активації транскрипції генів, відповідальних за синтез білків, які регулюють основний обмін, ріст, диференціацію тканин, особливо центральної нервової системи та кісткової тканини. У дітей раннього віку адекватна замісна терапія L-тироксином забезпечує нормальний розвиток мозку, запобігає незворотним ураженням ЦНС і дозволяє досягти нормального інтелектуального та фізичного розвитку. Механізм дії L-тироксину полягає в поповненні дефіциту ендогенного Т4 з наступною периферичною монодейодинацією до активнішого Т3 за допомогою дейодиназ 1 і 2 типів. Після зв’язування з ядерними рецепторами відбувається модуляція експресії генів, що контролюють синтез Na+/K+-АТФази, мітохондріальну активність, синтез білків росту, що в кінцевому результаті нормалізує основний обмін, термогенез, серцеву діяльність, ріст кісток і розвиток нервової системи. Препарат має високу біодоступність при пероральному прийомі (50–80 %, вища натще), значне зв’язування з білками плазми (99,97 % — з тироксинзв’язуючим глобуліном, транстиретином і альбуміном), тривалий період напіввиведення (близько 7 діб), що дозволяє застосовувати його один раз на добу. Метаболізується переважно шляхом послідовної дейодинації, частково — кон’югацією в печінці, виводиться з жовчю та сечею. Така фармакокінетика забезпечує стабільну концентрацію гормону і фізіологічне коливання співвідношення Т4/Т3, що критично важливо для нормального розвитку дитини. Замісна терапія L-тироксином у дітей з гіпотиреозом є довічною і починається якомога раніше (ідеально в перші 2–3 тижні життя), щоб запобігти незворотним ураженням ЦНС. Препарат не викликає синдрому Кушинга, гіперкортицизму чи пригнічення власної осі гіпофіз–щитоподібна залоза при правильному підборі дози за рівнем Т4 вільного та ТТГ. Основні побічні ефекти при передозуванні — симптоми тиреотоксикозу (тахікардія, тремор, порушення сну, втрата ваги), тому дозу титрують під контролем ТТГ і вільного Т4. На відміну від комбінованих препаратів (Т3+Т4), монотерапія L-тироксином є золотим стандартом сучасної ендокринології, оскільки забезпечує фізіологічну конверсію і мінімізує ризик ятрогенної тиреотоксикозу. Саме L-тироксин є єдиним препаратом, який безпосередньо усуває дефіцит тиреоїдних гормонів і забезпечує нормальний розвиток дитини при кретинізмі, тоді як інші гормони (глюкокортикоїди, АКТГ, антитиреоїдні засоби чи метформін) не впливають на тиреоїдну вісь і не здатні компенсувати гіпотиреоз.