У бактеріологічну лабораторію надійшло мокротиння пацієнта, який хворіє на туберкульоз. Який з методів фарбувания необхідно використати для бактеріоскопічного дослідження препаратів-мазків і виявлення туберкульозної палички?

Чому це правильна відповідь

Збудником туберкульозу є Mycobacterium tuberculosis, кислотостійка грампозитивна тонка паличкоподібна бактерія, часто злегка зігнута чи зерниста, нерухома, без спор, капсул чи джгутиків, з характерною клітинною стінкою, багатою на міколові кислоти, воски та ліпіди, що забезпечують гідрофобність, стійкість до лужних та кислотних впливів, а також знебарвлення кислотно-спиртовою сумішшю після первинного фарбування карбол-фуксином. Ця унікальна структура стінки є основою кислотостійкості, що дозволяє мікобактеріям зберігати червоний колір фуксину в методі Ціля-Нільсена на синьому фоні контрастного фарбування. Факторами патогенності є міколові кислоти та корд-фактор, що перешкоджають фаголізосомному злиттю в макрофагах, інгібують окисний вибух та продукцію реактивних форм кисню, викликають гранульоматозне запалення з формуванням епітеліоїдно-клітинних гранульом; адгезини забезпечують прикріплення до альвеолярних макрофагів через рецептори, тропність до легень з подальшою дисемінацією до лімфовузлів, кісток, нирок та інших органів; бактерія не продукує екзотоксинів, але повільна реплікація сприяє хронічній персистенції всередині макрофагів. Патогенез туберкульозу починається з аерогенного проникнення крапельними ядрами в альвеоли легень, фагоцитоз макрофагами з внутрішньоклітинним виживанням мікобактерій, гематогенна та лімфогенна дисемінація з утворенням первинного афекту та гранульом, казеозний некроз та каверни при прогресуванні; клініка включає тривалий кашель, кровохаркання, субфебрильну лихоманку, нічну пітливість, схуднення; вроджена імунна відповідь неефективна через внутрішньоклітинну локалізацію, набута клітинна Th1-типу з продукцією IFN-γ активує макрофаги для обмеження росту, але повна елімінація рідкісна. Діагностика туберкульозу в бактеріоскопічному методі базується на фарбуванні мазків мокротиння за Цілем-Нільсеном з виявленням червоних кислотостійких паличок на синьому фоні, матеріалом є ранкове мокротиння чи бронхоальвеолярний змив, метод простий та швидкий для виявлення відкритих форм; культуральне виділення на середовищах Левенштейна-Йєнсена тривале, ПЛР високо чутливий для підтвердження та резистентності, що диференціює від нетуберкульозних мікобактерій (інший ріст, пігмент) чи Nocardia (часткова кислотостійкість). Імунітет при туберкульозі переважно клітинний з гранульоматозною реакцією для ізоляції збудника, післяінфекційний імунітет нестерильний з персистенцією в гранульомах та ризиком реактивації; вакцини – жива атенуйована БЦЖ для профілактики дисемінованих форм у дітей, специфічна профілактика включає хіміопрофілактику ізоніазидом високоризиковим контактам, неспецифічна – виявлення та лікування бактеріовиділювачів. Варіант "Ціля-Нільсена" є правильним, оскільки для бактеріоскопічного виявлення Mycobacterium tuberculosis у мокротинні пацієнта з туберкульозом ключовим є саме метод кислотостійкого фарбування, що експлуатує унікальну ліпідну стінку мікобактерій для збереження червоного кольору після знебарвлення; це чітко відрізняє від фарбування Грама (мікобактерії не фарбуються надійно), Романовського-Гімзи (для найпростіших), Буррі-Гінса (для спірохет) чи Здрадовського (для рикетсій).