У бактеріологічну лабораторію надійшло мокротиння пацієнта, який хворіє на туберкульоз. Який із нижченаведених методів фарбування необхідно використати для бактеріоскопічного дослідження препаратів-мазків і виявлення туберкульозної палички?

Чому це правильна відповідь

Збудником туберкульозу є Mycobacterium tuberculosis, кислотостійка грампозитивна тонка паличкоподібна бактерія, часто злегка зігнута чи зерниста, нерухома, без спор, капсул чи джгутиків, з унікальною клітинною стінкою, багатою на міколові кислоти, воски та ліпіди, що надають гідрофобність, стійкість до висушування, дезінфікуючих засобів та знебарвлення кислотами й спиртом після фарбування карбол-фуксином. Ця особливість стінки лежить в основі кислотостійкості, що є ключовою діагностичною ознакою. Факторами патогенності є міколові кислоти та корд-фактор, що захищають від фагоцитозу та лізосомальних ферментів у макрофагах, інгібують фаголізосомне злиття, викликають гранульоматозне запалення; адгезини забезпечують прикріплення до альвеолярних макрофагів, тропність до легень, лімфовузлів, нирок та інших органів з формуванням первинного комплексу чи дисемінації; бактерія не продукує класичних екзотоксинів, але повільне розмноження сприяє хронічній персистенції. Патогенез туберкульозу починається з аерогенного проникнення крапельними ядрами в альвеоли, фагоцитоз макрофагами з внутрішньоклітинним виживанням, гематогенна та лімфогенна дисемінація з утворенням гранульом та казеозного некрозу, каверн у легенях; клініка включає кашель, кровохаркання, лихоманку, схуднення; вроджена імунна відповідь обмежена через внутрішньоклітинну локалізацію, набута клітинна Th1-типу з активацією макрофагів IFN-γ формує гранульоми для ізоляції, але не завжди елімінує збудника. Діагностика туберкульозу включає бактеріоскопію мокротиння методом Ціля-Нільсена з гарячим фарбуванням карбол-фуксином, знебарвленням кислотно-спиртовою сумішшю та контрастним фарбуванням метиленовим синім – мікобактерії залишаються червоними на синьому фоні, матеріалом є мокротиння, змиви бронхів чи сеча при позалегеневих формах; культуральне виділення на щільних чи рідких середовищах тривале, ПЛР високо чутливий для швидкого виявлення, що диференціює від інших кислотостійких (M. avium complex) чи нетуберкульозних мікобактерій. Імунітет при туберкульозі переважно клітинний з гранульоматозною реакцією, післяінфекційний імунітет частковий з ризиком реактивації при імуносупресії; вакцини – жива атенуйована БЦЖ для профілактики тяжких форм у дітей, специфічна профілактика включає хіміопрофілактику ізоніазидом контактам, неспецифічна – виявлення та лікування відкритих форм для переривання передачі. Варіант "Ціля-Нільсена" є правильним, оскільки для бактеріоскопічного виявлення Mycobacterium tuberculosis у мокротинні пацієнта з туберкульозом ключовим є метод кислотостійкого фарбування, що базується на унікальній ліпідній стінці з міколові кислоти, дозволяючи мікобактеріям зберігати червоний колір після знебарвлення; це чітко відрізняє від фарбування Грама (мікобактерії грамваріабельні), Романовського-Гімзи (для найпростіших чи хламідій), Буррі-Гінса (для спірохет) чи Здрадовського (для рикетсій).