Жінка віком 40 років звернулась до лікаря зі скаргами на біль у дрібних суглобах ніг і рук. Обʼєктивно спостерігається: суглоби збільшені, мають вигляд потовщених вузлів. У сироватці крові виявлено підвищений вміст уратів. Порушення метаболізму яких речовин спостерігається у пацієнтки?

Чому це правильна відповідь

Клінічна картина з болем у дрібних суглобах кистей і стоп, появою тофусів (вузлів) та лабораторно підтвердженою гіперурикемією (>420 мкмоль/л у жінок) є класичною ознакою подагри — захворювання, зумовленого порушенням обміну пуринових нуклеотидів. Пурини (аденін, гуанін) у вигляді нуклеотидів (АМФ, ГМФ) катаболізуються до гіпоксантину, який ксантиноксидазою (молібденвмісний фермент у цитозолі гепатоцитів та ентероцитів) окиснюється до ксантин, а далі до сечової кислоти (2,6,8-триоксипурин). Сечова кислота є кінцевим продуктом пуринового обміну у людини через відсутність урикази. При гіперпродукції сечової кислоти (підвищений розпад нуклеотидів при гемобластозах, цитостатичній терапії, масивному гемолізі) або зниженні її екскреції нирками (генетичні дефекти уратного транспортера URAT1, конкуренція з органічними кислотами, хронічна ниркова недостатність) концентрація уратів у плазмі перевищує межу розчинності (≈420 мкмоль/л), відбувається преципітація моноурату натрію в суглобах, синовіальній рідині, ниркових канальцях та м’яких тканинах. Кристали урату активують NLRP3-інфламасому в макрофагах, викликаючи вивільнення IL-1β і гостре запалення — напад подагри. Хронічна гіперурикемія призводить до утворення тофусів (відкладення уратів у хрящах, сухожиллях, підшкірній клітковині) та уратної нефропатії. Саме порушення катаболізму пуринів (надмірна активність фосфорибозилпірофосфатсинтетази, дефіцит гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази або надактивність ксантиноксидази) або зниження екскреції сечової кислоти є єдиною біохімічною причиною описаної клінічної картини.