У хворого М., 45 років, при аналізі ЕКГ встановлено: ритм синусовий, число передсердних комплексів більше числа шлуночкових комплексів; прогресуюче подовження інтервалу P-Q від комплексу до комплексу; випадання окремих шлуночкових комплексів; зубці Р та комплекси QRST без змін. Назвіть тип порушення серцевого ритму.

Чому це правильна відповідь

Атріовентрикулярна блокада II ступеня характеризується прогресуючим подовженням інтервалу P-Q від комплексу до комплексу з подальшим випаданням шлуночкового комплексу QRST при збереженому зубці P. Це відбувається через поступове зниження провідності в AV-вузлі чи системі Гіса-Пуркіньє, де кожен наступний імпульс з передсердь затримується довше через часткову рефрактерність провідних клітин. На клітинному рівні регуляція провідності залежить від повільних кальцієвих каналів у AV-вузлі, де повторна активація з коротким інтервалом викликає накопичення інактивації каналів та зниження швидкості деполяризації. Прогресуюче подовження P-Q відображає накопичення рефрактерності, поки імпульс не блокується повністю, що призводить до випадання QRST без деформації зубців. Збереження нормальної форми P та QRST свідчить про інтактність внутрішньопередсердної та внутрішньошлуночкової провідності, а більша кількість передсердних комплексів порівняно з шлуночковими виникає саме через періодичну блокаду одного імпульсу в AV-з'єднанні. Зворотний зв’язок реалізується через відновлення провідності після пропущеного комплексу, що скидає рефрактерність і дозволяє наступному імпульсу пройти з мінімальною затримкою. Типовий період Венкебаха формується за рахунок циклічного накопичення та скидання рефрактерності в AV-вузлі, де співвідношення проведених до блокованих імпульсів визначає ритм. Саме цей механізм пояснює прогресуюче подовження P-Q з подальшим випаданням QRST без змін форми комплексів. Атріовентрикулярна блокада II ступеня відрізняється від I ступеня відсутністю випадань та від повної блокади наявністю проведених імпульсів з прогресуючою затримкою.