Біотерорист надіслав у поштовому конверті порошок, що імовірно містить збудника сибірки. Яка властивість збудника сибірки робить його небезпечним упродовж тривалого часу?

Чому це правильна відповідь

Збудником сибірки є Bacillus anthracis — грампозитивна велика паличка, аероб або факультативний анаероб, яка здатна утворювати ендоспори. Саме спороутворення є ключовою біологічною особливістю цього мікроорганізму, що визначає його виняткову стійкість у зовнішньому середовищі. Спори не є формою розмноження, але слугують механізмом виживання за несприятливих умов. Ендоспори Bacillus anthracis характеризуються надзвичайною резистентністю до висихання, високих і низьких температур, ультрафіолетового випромінювання, дії багатьох дезінфекційних засобів і хімічних агентів. Завдяки цьому вони можуть зберігати життєздатність у ґрунті, пилу або порошкоподібних субстратах протягом десятків років. Саме ця властивість робить спори ідеальними для тривалого збереження інфекційної активності. Патогенез сибірки починається після потрапляння спор в організм людини через шкіру, дихальні шляхи або шлунково-кишковий тракт. У сприятливих умовах організму спори проростають у вегетативні форми, які продукують потужні фактори патогенності, що й зумовлюють тяжкий перебіг захворювання. Таким чином, саме тривале збереження спор є передумовою реалізації інфекційного процесу. З діагностичної та епідеміологічної точки зору спороутворення пояснює здатність Bacillus anthracis бути чинником біотероризму. Порошки, що містять спори, можуть залишатися небезпечними тривалий час без втрати інфекційності, що принципово відрізняє сибірку від більшості інших бактеріальних інфекцій. Ключовою ознакою з умови задачі є саме тривала небезпека збудника у вигляді порошку. Прямий причинно-наслідковий зв’язок між спороутворенням і довготривалою стійкістю у зовнішньому середовищі однозначно вказує на правильність відповіді про утворення спор.