В одному з гірських селищ спостерігалася масова загибель гризунів, що супроводжувалася захворюванням мешканців селища. Для цієї хвороби було притаманне швидке підвищення t до 400С, виражена інтоксикація, збільшення пахвинних лімфовузлів. У препаратах-мазках з трупного матеріалу виявлені грамнегативні палички овоїдної форми з біполярним забарвленням. Які мікроорганізми є збудниками цього інфекційного захворювання?

Чому це правильна відповідь

Збудником описаного захворювання є Yersinia pestis — бактерія, що належить до родини Enterobacteriaceae. Це грамнегативна нерухома паличка овоїдної форми, яка не утворює спор і капсули у класичному вигляді, але має капсулоподібний білковий антиген F1. Для неї характерне біполярне забарвлення у мазках, особливо при фарбуванні за Романовським-Гімзою, що надає клітині вигляду «шпильки безпеки». Основними факторами патогенності Yersinia pestis є капсульний антиген F1, що пригнічує фагоцитоз, ендотоксин ліпополісахаридної природи, а також білки зовнішньої мембрани, які забезпечують виживання бактерії в макрофагах. Збудник має виражену тропність до лімфатичної системи, що зумовлює розвиток бубонів. Саме поєднання антифагоцитарних властивостей і токсичної дії визначає тяжкий перебіг інфекції. Патогенез чуми тісно пов’язаний із природними осередками серед гризунів. Інфекція передається людині через укуси бліх, контакт із трупами інфікованих тварин або аерогенним шляхом. Після проникнення збудник швидко потрапляє до регіонарних лімфатичних вузлів, де інтенсивно розмножується, викликаючи гострий лімфаденіт із формуванням бубонів, виражену інтоксикацію та різке підвищення температури тіла. Для лабораторної діагностики використовують мікроскопію мазків із трупного матеріалу або пунктату бубонів, де виявляють характерні грамнегативні палички з біполярним забарвленням. Культуральна ідентифікація та серологічні методи застосовуються для підтвердження діагнозу, але саме морфологічна картина є ключовою для первинного розпізнавання. Ці ознаки дозволяють чітко відмежувати збудника чуми від інших грамнегативних бактерій. Імунітет після перенесеної чуми є нестійким, специфічна профілактика включає застосування живої вакцини у осіб із груп ризику. Неспецифічна профілактика спрямована на боротьбу з гризунами та їх ектопаразитами. Саме поєднання епідеміологічних даних, клініки з бубонами та характерної морфології збудника однозначно вказує на Yersinia pestis як причину захворювання.