У звʼязку зі спалахом дифтерії виникла необхідність провести запобіжні щеплення. Який препарат потрібно використати для створення штучного активного імунітету?

Чому це правильна відповідь

Corynebacterium diphtheriae є грампозитивною паличкоподібною бактерією з булавоподібними потовщеннями на кінцях, нерухомою, не утворює спор чи джгутиків, але токсигенні штами мають полісахаридну капсулу та несуть профаг з геном tox, що кодує дифтерійний екзотоксин. Клітинна стінка містить мезо-діамінопімелінову кислоту та арабіногалактан, характерні для коринебактерій. При фарбуванні за Нейссером виявляються метахроматичні гранули волютину. Основним фактором патогенності є потужний екзотоксин — білок, що інгібує синтез білка в еукаріотичних клітинах шляхом АДФ-рибозилювання фактора елонгації EF-2, інші фактори (корд-фактор, нейрамінідаза) відіграють другорядну роль. Токсин продукується лише лізованими профагом штамами, тропність локальна до слизової ротоглотки чи шкіри з системною дією через гематогенне поширення. Патогенез дифтерії ротоглотки включає адгезію на епітелії, локальну продукцію токсину з некрозом клітин, виходом фібрину та утворенням щільної псевдомембрани, що ускладнює дихання. Системне поширення токсину викликає міокардит, поліневрит та нефроз. Вроджена імунна відповідь обмежена через локальність, набутий імунітет антитоксичний гуморальний з нейтралізуючими антитілами до токсину. Діагностика дифтерії базується на клінічній картині з псевдомембраною, взятті матеріалу з-під мембрани для мікроскопії (за Нейссером), посіву на телуритвмісні середовища (чорні колонії) та проби на токсин (Елека чи ПЛР на ген tox). Серологічні методи менш інформативні для гострої фази, але оцінка рівня антитоксину важлива для імунітету. Імунітет при дифтерії виключно антитоксичний гуморальний, післяінфекційний стійкий пожиттєво проти тяжких форм. Для створення штучного активного імунітету використовується очищений дифтерійний анатоксин (формалін-інактиваний токсин), що зберігає імуногенні властивості та стимулює продукцію нейтралізуючих антитіл. Вакцинація проводиться адсорбованим анатоксином у складі АКДП чи АДП-М для дітей та дорослих, специфічна профілактика — планові щеплення та екстрені при спалахах, неспецифічна — ізоляція хворих та носіїв. Саме варіант дифтерійного анатоксина є правильним, оскільки для створення штучного активного імунітету при спалаху дифтерії ключовим є стимуляція власної продукції антитоксину очищеним інактивованим токсином. Прямий причинно-наслідковий зв’язок полягає в тому, що дифтерійний екзотоксин є єдиним вирішальним фактором патогенності, а анатоксин зберігає антигенну структуру для формування нейтралізуючого імунітету. Цей препарат чітко відмежовується від сироватки чи імуноглобуліну (пасивний імунітет), цільноклітинних вакцин (немає для дифтерії) чи комбінованих АКДП (використовується планово, але при спалаху можливе застосування чистого анатоксина для швидкої ревакцинації).