В хірургічний кабінет звернулась людина, яку покусав невідомий собака. Широкі рвані рани локалізовані на обличчі. Яку лікувально-профілактичну допомогу потрібно надати для профілактики сказу?

Чому це правильна відповідь

Вірус сказу є РНК-вмісним нейротропним вірусом родини Rhabdoviridae роду Lyssavirus, має кулеподібну форму з оболонкою, на поверхні якої розташований глікопротеїн G, що забезпечує адгезію до ацетилхолінових рецепторів на нервово-м’язових синапсах та нейронах. Вірус не має внутрішньої капсули чи спор, реплікується в цитоплазмі з утворенням характерних включень – тілець Бабеша-Негрі. Після проникнення в організм вірус поширюється ретроградним аксональним транспортом до центральної нервової системи, де викликає летальний енцефаліт. Основним фактором патогенності є глікопротеїн G, який визначає нейротропність та індукує продукцію нейтралізуючих антитіл, що є основою вакцинної профілактики. Вірус уникає ранньої імунної відповіді завдяки внутрішньонервовому поширенню, що затримує контакт з імунними клітинами до досягнення ЦНС. Патогенез сказу включає проникнення через пошкоджену шкіру зі слиною інфікованої тварини, локальну реплікацію в м’язах, подальше входження в периферичні нерви та повільне просування до мозку, де розвивається некротичний енцефаліт з гідрофобією, аерофобією та паралічами. Діагностика у людини за життя складна, базується на анамнезі контакту та клінічних симптомах, підтверджується посмертно виявленням антигену вірусу в мозку методом імунофлюоресценції чи тілець Негрі. Для профілактики ключовими є місцеве оброблення рани та постекспозиційна імунізація, яка завжди починається з активної вакцинації антирабічною вакциною, а за тяжких укусів доповнюється пасивною імунізацією специфічним імуноглобуліном. Рани на обличчі належать до категорії високого ризику через короткий інкубаційний період. Імунітет формується завдяки нейтралізуючим антитілам до глікопротеїну G та клітинній відповіді, що запобігає поширенню вірусу до ЦНС при вчасній вакцинації. Сучасні антирабічні вакцини є інактивованими, високої очищеності, вводяться за схемами внутрішньом’язово чи внутрішньошкірно. Специфічна профілактика включає пре- та постекспозиційну вакцинацію, неспецифічна – спостереження за твариною протягом 10 діб та уникнення контактів з підозрілими тваринами. Правильність варіанту «Розпочати імунізацію антирабічною вакциною» зумовлена тим, що при укусі невідомої собаки з локалізацією ран на обличчі негайна активна імунізація є обов’язковим і пріоритетним заходом постекспозиційної профілактики, який ефективно запобігає розвитку летальної інфекції за рахунок індукції антитіл до моменту досягнення вірусом ЦНС. Цей захід є універсальним для всіх категорій контакту і завжди виконується першим.