У пацієнта виявлено гіперкаліємію та гіпонатріємію. Знижена секреція якого гормону може спричинити такі зміни?

Чому це правильна відповідь

Альдостерон є мінералокортикоїдним гормоном кори наднирників, який регулює водно-електролітний баланс на органному та системному рівнях через дію на дистальні канальці та збірні трубочки нефрона. Його основна функція полягає у збільшенні реабсорбції Na+ та одночасному посиленні секреції K+ у сечу. На клітинному рівні альдостерон підвищує експресію та активність епітеліальних натрієвих каналів у апікальній мембрані та Na+/K+-АТФази у базолатеральній мембрані клітин дистальних відділів нефрона. Це створює електрохімічні умови для активного переносу Na+ з просвіту канальця в кров та транспорту K+ у протилежному напрямку. При зниженні секреції альдостерону кількість функціонально активних натрієвих каналів і насосів зменшується, що призводить до втрати Na+ із сечею та зниження його концентрації в плазмі крові. Одночасно порушується механізм канальцевої секреції K+, внаслідок чого іони калію затримуються в організмі. Відсутність адекватної альдостеронової регуляції не компенсується іншими гормональними системами у короткостроковій перспективі, оскільки саме цей гормон є ключовим регулятором обміну Na+ і K+ в нирках. Зворотний звʼязок через ренін-ангіотензинову систему в умовах зниженої секреції альдостерону не може реалізувати кінцеву ефекторну дію. Таким чином, дефіцит альдостерону безпосередньо призводить до гіпонатріємії через втрату Na+ та до гіперкаліємії через зниження виведення K+, що повністю відповідає виявленим змінам електролітного складу крові.