В експерименті досліджували впливи симпатичної та парасимпатичної системи на серцево-судинну діяльність. Внаслідок подразнення блукаючого нерву спостерігалося зниження артеріального тиску. На чому переважно грунтується такий ефект парасимпатичної системи?

Чому це правильна відповідь

Парасимпатичний вплив на серце реалізується переважно через дію блукаючого нерва на автоматизм водія ритму. Ацетилхолін, що вивільняється з парасимпатичних закінчень, взаємодіє з М2-холінорецепторами клітин синусно-передсердного вузла, що змінює їх мембранні властивості і сповільнює спонтанну діастолічну деполяризацію. На мембранному рівні активація М2-рецепторів призводить до відкриття калієвих каналів, підвищення виходу K⁺ з клітини та гіперполяризації мембрани пейсмекерних клітин. Одночасно пригнічується активність аденілатциклази, зменшується рівень цАМФ і знижується активність повільних кальцієвих каналів, що додатково сповільнює генерацію потенціалів дії. Зниження частоти імпульсації синусного вузла безпосередньо зменшує частоту серцевих скорочень. Оскільки хвилинний об’єм крові є добутком частоти серцевих скорочень на ударний об’єм, зменшення частоти автоматично знижує хвилинний викид серця. Артеріальний тиск прямо залежить від хвилинного об’єму крові за умови незмінного периферичного опору судин. При стимуляції блукаючого нерва периферичний судинний тонус істотно не змінюється, тому саме зменшення серцевого викиду стає визначальним фактором падіння артеріального тиску. Зворотні зв’язки у вигляді барорецепторних рефлексів не є первинною причиною цього ефекту, а лише вторинно реагують на зниження тиску. Таким чином, основний механізм зниження артеріального тиску при активації парасимпатичної системи полягає у зменшенні частоти серцевих скорочень.