У собаки в досліді подразнювали на шиї периферичний відрізок блукаючого нерва. При цьому спостерігали такі зміни серцевої діяльності:

Чому це правильна відповідь

Блукаючий нерв є основним парасимпатичним нервом, що іннервує серце, і реалізує регуляцію серцевої діяльності на системному та органному рівнях. Його вплив спрямований переважно на синоатріальний вузол, який визначає частоту серцевих скорочень. Периферичний відрізок блукаючого нерва містить еферентні парасимпатичні волокна, які при подразненні безпосередньо передають імпульси до серця. У цих волокнах медіатором є ацетилхолін, який взаємодіє з М2-холінорецепторами кардіоміоцитів водія ритму. Активація М2-холінорецепторів призводить до відкриття калієвих каналів і зростання виходу іонів K⁺ із клітини. Це викликає гіперполяризацію мембрани клітин синоатріального вузла і зменшує швидкість повільної діастолічної деполяризації. Унаслідок цього подовжується інтервал між потенціалами дії у водії ритму, що безпосередньо знижує частоту генерації імпульсів. Саме цей механізм є визначальним для формування брадикардії при стимуляції блукаючого нерва. Отже, подразнення периферичного відрізка блукаючого нерва закономірно викликає зменшення частоти серцевих скорочень, що відповідає класичним уявленням про парасимпатичну регуляцію серця.