У пацієнта спостерігається тремор рук, повʼязаний із хворобою Паркінсона. Дефіцит якого медіатора в стріопалідарній системі спричиняє такий симптом?

Чому це правильна відповідь

Хвороба Паркінсона є нейродегенеративним захворюванням з прогресуючою втратою дофамінергічних нейронів компактної частини чорної субстанції (substantia nigra pars compacta) та зменшенням вмісту дофаміну в стріатумі (нуклеус каудатус та путамен). Дофамін через D2-рецептори стриопалідарної системи гальмує непрямий шлях (стріатум → зовнішній сегмент блідого шару → субталамічне ядро), зменшуючи гальмівний вплив на таламус, та стимулює прямий шлях через D1-рецептори, полегшуючи рух. Дефіцит дофаміну порушує баланс цих шляхів з переважанням гальмівного впливу на таламус та кіркові моторні зони. Молекулярно дегенерація дофамінергічних нейронів пов’язана з накопиченням α-синуклеїну в тільцях Леві, оксидативним стресом через автоокиснення дофаміну з утворенням хинонів та реактивних форм кисню, дисфункцією мітохондрій (комплекс I) та порушенням протеасомного кліренсу. Це призводить до апоптозу нейронів та зменшення дофаміну в синапсах стріатуму, де він модулює активність ГАМК-ергічних нейронів. Клінічно дефіцит дофаміну проявляється тремором спокою (4–6 Гц), ригідністю через підвищення тонусу екстрапірамідної системи, гіпокінезією та постуральною нестійкістю. Тремор рук виникає через дисбаланс у стріопалідарній системі з ритмічними осциляціями між таламусом та корою через надмірне гальмування. Ускладнення включають прогресуючу акінезію з втратою рухливості, деменцію при поширенні на кору, депресію через порушення дофамінових шляхів мезолімбічної системи та вегетативні розлади (ортостатична гіпотензія, запори). Леводопа компенсує дефіцит, але з часом розвивається феномен «включення-виключення» через пульсуючу стимуляцію рецепторів. Саме дофаміну правильний, бо ключова патогенетична ознака — дегенерація нігростріарного шляху з дефіцитом дофаміну в стріатумі; причинно-наслідковий зв’язок — втрата дофамінергічних нейронів → дисбаланс прямого та непрямого шляхів → гальмування таламокортикальних проекцій → тремор спокою та ригідність, на відміну від дефіциту інших медіаторів, які не домінують у патогенезі паркінсонізму.