У дитини з гемолітичною хворобою новонародженого розвинулася енцефалопатія. Збільшення вмісту якої речовини в крові спричинило ураження центральної нервової системи (ЦНС)?

Чому це правильна відповідь

Енцефалопатія при гемолітичній хворобі новонароджених належить до порушень нервової системи, що зумовлені токсичним ураженням центральної нервової тканини. У цьому стані прискорений гемоліз еритроцитів вивільняє великі кількості некон’югованого (вільного) білірубіну, який є ліпофільним і легко проходить через гематоенцефалічний бар’єр. У новонароджених бар’єр ще морфологічно і функціонально незрілий, що різко підвищує проникність токсичних метаболітів у мозкову тканину. На молекулярному рівні некон’югований білірубін взаємодіє з мембранами нейронів і глії, порушуючи їхню ліпідну структуру, інгібуючи мітохондріальні ферменти та викликаючи енергетичний дефіцит. Він здатен блокувати окисне фосфорилювання, що веде до накопичення активних форм кисню та активації механізмів апоптозу й некрозу. Нейрональні структури піддаються руйнуванню насамперед у базальних ядрах, таламусі, мозочку й стовбурі мозку, що визначає клінічні прояви білірубінової енцефалопатії (керніктера). Порушення гомеостазу проявляється дисфункцією іонних насосів і каналів, що змінює збудливість нейронів і здатність до проведення нервових імпульсів. Ураження мієлінових структур поглиблює затримку розвитку нервової системи й формування стійких неврологічних дефектів. Білірубін також активує мікроглію, ініціюючи запальний каскад, який ще більше пошкоджує тканину мозку. Клінічно це відображається млявістю, гіпотонією, судомами, порушенням смоктання й дихання. Накопичення білірубіну вище токсичного порогу становить безпосередню загрозу життю, оскільки ураження стовбурових центрів може призвести до летальних порушень вентиляції та серцевої діяльності. У відсутності своєчасного лікування формуються стійкі неврологічні дефекти. Саме вільний білірубін є правильним варіантом, оскільки лише ця форма здатна проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр і має виражену нейротоксичність. Усі інші форми білірубіну або зв’язані, або метаболізовані і не можуть безпосередньо спричинити ураження ЦНС.