У хворого видалено дванадцятипалу кишку. Це призвело до зменшення секреції, перш за все, таких гастроінтестинальних гормонів:

Чому це правильна відповідь

Дванадцятипала кишка є ключовою ендокринною зоною тонкої кишки, де локалізовані ентероендокринні клітини, що реагують на надходження кислого хімусу зі шлунка та продуктів часткового гідролізу поживних речовин. Саме в цій ділянці концентруються S-клітини та I-клітини, які синтезують секретин і холецистокінін відповідно. На клітинному рівні секреція секретину запускається зниженням pH у просвіті дванадцятипалої кишки. Кисле середовище безпосередньо стимулює S-клітини, що призводить до вивільнення гормону в кров. Секретин діє на підшлункову залозу та жовчні протоки, підвищуючи секрецію бікарбонатів і забезпечуючи нейтралізацію кислоти в кишечнику. Холецистокінін синтезується I-клітинами у відповідь на наявність жирних кислот і пептидів у хімусі. Його фізіологічна дія полягає у стимуляції скорочення жовчного міхура, секреції панкреатичних ферментів та уповільненні евакуації шлункового вмісту. Цей механізм координує травлення жирів і білків на органному та системному рівнях. Видалення дванадцятипалої кишки усуває основне місце локалізації S- та I-клітин, тому зникає пусковий механізм гуморальної відповіді на кислотність і поживні речовини хімусу. У результаті різко зменшується секреція саме секретину та холецистокініну, тоді як інші гормони, що мають іншу анатомічну локалізацію, страждають значно менше. Причинно-наслідковий звʼязок полягає в тому, що ці гормони не просто активуються в дванадцятипалій кишці, а майже повністю залежать від її ентероендокринного апарату. Усунення цього відділу робить фізіологічні стимули для їх секреції функціонально неефективними.