При ентеробіозі призначають акрихін - структурний аналог вітаміну В2. Порушення синтезу яких ферментів у мікроорганізмів викликає цей препарат?

Чому це правильна відповідь

Акрихін (хінакри́н, ме́пакрин) є синтетичним похідним акридинового ряду і структурним аналогом рибофлавіну (вітаміну В₂). Основний механізм його протипаразитарної дії полягає в конкурентному антагонізмі з рибофлавіном за місце зв’язування в апоферментах ФАД-залежних дегідрогеназ паразита. В результаті замість нормального коферменту ФАД (флавінаденіндинуклеотид) у склад активного центру ферменту включається акрихін, утворюється нефункціональний хромопротеїд, що призводить до порушення окисно-відновних реакцій у дихальному ланцюзі та циклі трикарбонових кислот гельмінтів і найпростіших. ФАД-залежні дегідрогенази (сукцинатдегідрогеназа, ацил-КоА-дегідрогеназа, D-амінокислотна оксидаза та ін.) відіграють ключову роль у перенесенні електронів від субстратів на убіхінон у мітохондріях паразитів, зокрема у Enterobius vermicularis. Блокада цих ферментів акрихіном спричиняє глибоке порушення енергетичного метаболізму, зниження синтезу АТФ і загибель гельмінта. Цей механізм є високоселективним до паразитів, оскільки ссавці отримують рибофлавін з їжею і мають значно вищу концентрацію справжнього ФАД, тому акрихін практично не впливає на ФАД-залежні ферменти людини в терапевтичних дозах. Фармакокінетично акрихін добре всмоктується в ШКТ, накопичується в тканинах (особливо печінці), забарвлює шкіру та слизові в жовтий колір (через спорідненість до хромопротеїдів), виводиться повільно нирками і з частиною ентерогепатичної циркуляції, що забезпечує тривалу протипаразитарну дію при ентеробіозі. Препарат швидко досягає високих концентрацій у просвіті кишки, де локалізуються гострики, тому ефективний навіть при одно- чи дводенному курсі лікування. Клінічно акрихін історично застосовувався при ентеробіозі, аскаридозі, лямбліозі, шкірному лейшманіозі та малярії (як альтернатива хініну). Основні побічні ефекти (жовте забарвлення шкіри, психози при передозуванні, гемоліз у хворих з дефіцитом G6PD) пов’язані з його здатністю вбудовуватися в хромопротеїди та інтеркаляцією в ДНК та накопиченням у тканинах. Саме конкурентне заміщення рибофлавіну в ФАД-залежних дегідрогеназах паразита є ключовим молекулярним механізмом, що пояснює протиглисну дію акрихіну при ентеробіозі і чітко відрізняє його від препаратів, що впливають на інші ферментні системи.