У людини внаслідок патологічного процесу збільшена товщина альвеолокапілярної мембрани. Безпосереднім наслідком цього буде зменшення:

Чому це правильна відповідь

Дифузійна здатність легень визначається швидкістю перенесення газу через альвеолокапілярну мембрану за законом Фіка, де потік газу пропорційний площі поверхні, коефіцієнту дифузії та градієнту парціального тиску, але обернено пропорційний товщині мембрани. Збільшення товщини мембрани знижує коефіцієнт дифузії, зменшуючи загальну дифузійну здатність для кисню та вуглекислого газу при збереженому градієнті тиску. На мембранному рівні регуляція газообміну відбувається пасивною дифузією через водний шар сурфактанту, ендотелій капіляра та плазмовий шар, де опір зростає квадратично з товщиною бар’єру. Товща мембрана подовжує шлях молекул кисню від альвеолярного повітря до зв’язування з гемоглобіном, знижуючи швидкість насичення крові в капілярах. Градієнт парціального тиску кисню між альвеолами та венозною кров’ю зберігається, але при потовщенні мембрани час досягнення рівноваги перевищує транзитний час еритроцита в легеневому капілярі, що призводить до зниження артеріального насичення киснем при навантаженні. Зворотний зв’язок відсутній, оскільки процес пасивний і залежить виключно від фізичних властивостей бар’єру. Зменшення дифузійної здатності прямо випливає з оберненої залежності від товщини за законом Фіка, тоді як інші параметри, такі як вентиляція чи об’єми, регулюються механікою дихання та не залежать безпосередньо від товщини мембрани. Саме цей механізм обмежує газообмін при структурних змінах бар’єру без впливу на вентиляційно-перфузійне співвідношення. Дифузійна здатність знижується пропорційно збільшенню товщини, оскільки опір дифузії домінує над конвекційним перенесенням у легенях у нормі.