Скарги та об'єктивні дані дозволяють припустити наявність у хворого запального процесу в жовчному міхурі, порушення колоїдних властивостей жовчі, імовірність утворення жовчних каменів. Що головним чином може спричинити утворення каменів?

Чому це правильна відповідь

Утворення жовчних каменів у 75–85% випадків у розвинених країнах зумовлене надлишком холестерину в жовчі з формуванням холестеринових або змішаних (холестериново-пігментно-вапняних) конкрементів. Основним механізмом є порушення колоїдної стабільності жовчі за трьома головними ланками: гіперсекреція холестерину гепатоцитами (при ожирінні, цукровому діабеті, гіперхолестеринемії, естрогенах), зниження синтезу і секреції жовчних кислот (порушення ентерогепатичної циркуляції, резекція клубової кишки, хвороба Крона), а також зменшення секреції фосфоліпідів (лецитина). При перевищенні індексу літогенності (CSI >1) холестерин переходить у перенасичений стан, кристалізується у вигляді моногідрату холестерину, а далі формує мікрокристали і макроконкременти за участі муцинового гелю та білків запалення (IgG, гаптоглобін, α1-кислий глікопротеїн). Запальний процес у жовчному міхурі (холецистит) посилює літогенність через активацію фосфоліпази А₂, гідроліз фосфоліпідів та вивільнення арахідонової кислоти, що ще більше знижує розчинність холестерину. Застій жовчі (дискінезія, вагітність, голодування) сприяє нуклеації та росту кристалів. Саме надлишок холестерину при відносному або абсолютному дефіциті жовчних кислот і фосфоліпідів є провідною причиною каменеутворення в жовчному міхурі в популяції з високим споживанням жирів і низькою фізичною активністю, тоді як інші сполуки (урати, оксалати, фосфати) формують конкременти в нирках і сечовивідних шляхах, а не в жовчі.