У хворої 38 років після прийому аспірину і сульфаніламідів спостерігається посилений гемоліз еритроцитів, викликаний недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушенням утворення якого коферменту зумовлена ця патологія?

Чому це правильна відповідь

У даній ситуації йдеться про класичний гемоліз, спричинений дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) — ключового ферменту пентозофосфатного шляху в еритроцитах. Цей шлях є єдиним джерелом НАДФН у зрілих еритроцитах, оскільки вони не містять мітохондрій. Тому при недостатності Г-6-ФДГ утворення НАДФН різко зменшується, що позбавляє клітину головного відновника, необхідного для підтримання антиоксидантної системи. НАДФН потрібний для активності глутатіонредуктази — ферменту, який відновлює окиснений глутатіон (GSSG) до відновленого (GSH). Саме GSH забезпечує нейтралізацію пероксидів і вільних радикалів у реакції з глутатіонпероксидазою. У нормі ця система захищає еритроцит від окисного ушкодження, стабілізує мембрани та запобігає денатурації гемоглобіну. При дефіциті НАДФН концентрація GSH різко падає, що робить еритроцит надзвичайно вразливим до оксидантів. Аспірин і сульфаніламіди є типовими лікарськими засобами, що генерують активні форми кисню або самі мають оксидантні властивості. На тлі дефіциту НАДФН ці речовини спричиняють утворення внутрішньоклітинних пероксидів, які не можуть бути знешкоджені, що веде до випадіння гемоглобіну у вигляді тілець Гейнца, зміни пластичності мембрани та зрештою до гемолізу. Біохімічно центральним у цій патології є саме блок синтезу НАДФН, а не дефіцит будь-якого іншого коферменту. Інші коферменти, зокрема ФАДН₂, ФМНН₂, убіхінон та піридоксальфосфат, беруть участь у мітохондріальному окисненні або амінокислотному метаболізмі, але не мають вирішального значення для антиоксидантного захисту еритроцитів. Отже, саме недостатність НАДФН пояснює клінічну картину оксидативного гемолізу після прийому препаратів-оксидантів.