Територію колишнього худобомогильника, що не використовувався понад 50 років, планується передати під житлове будівництво. Однак дослідження грунту виявило наявність життєздатних спор збудника особливо небезпечного захворювання. Який із мікроорганізмів міг зберігатися у грунті упродовж такого тривалого часу?

Чому це правильна відповідь

Bacillus anthracis є грампозитивною паличкоподібною бактерією, великою, нерухомою, з квадратними кінцями, що утворює центральні спори, які не перевищують діаметр клітини, та полі-D-глутаматну капсулу в вірулентних штамах. У вегетативній формі бактерія швидко гине в зовнішньому середовищі, але при доступі кисню утворює надзвичайно стійкі спори з багатошаровою оболонкою, що витримують кип'ятіння, сухе тепло, дезінфектанти та зберігають життєздатність у ґрунті десятиліттями, навіть понад 50 років. Основними факторами патогенності є капсула, що інгібує фагоцитоз, та трикомпонентний екзотоксин (захисний антиген, набряковий фактор та летальний фактор), які разом викликають геморагії, набряк та некроз. Патогенез сибірки залежить від шляху проникнення: при шкірній формі спори проникають через мікротравми, утворюючи карбункул з некрозом та регіонарним лімфаденітом; при легеневої — інгаляція спор призводить до геморагічного медіастиніту; при кишковій — аліментарне зараження викликає некротичний ентерит. Системне поширення зумовлене токсинами, що порушують функцію макрофагів та ендотелію, викликаючи сепсис з геморагіями. Імунна відповідь включає гуморальні антитіла до токсину та капсули, але вроджена відповідь часто пригнічується летальним фактором. Діагностика сибірки базується на мікроскопії з виявленням капсульних паличок у крові чи тканинах (фарбування за Граєм показує капсулу), культуральному виділенні на простих середовищах з характерними колоніями "голова медузи" та тестом на чутливість до пеніциліну і фага. Матеріалом слугують кров, вміст карбункула чи тканини; ПЛР підтверджує гени токсину та капсули. Диференціацію від інших бацил проводять за відсутністю гемолізу, нерухомістю та наявністю капсули в організмі. Імунітет після перенесеної сибірки неповний через варіабельність токсинів; для профілактики застосовують живу спорову вакцину (СТІ) для тварин та інактивовану безклітинну для людини в групах ризику. Неспецифічна профілактика включає дезінфекцію ґрунту, спалювання трупів та карантин ензоотичних осередків. Саме Bacillus anthracis є єдиним серед перелічених збудників, чиї спори здатні зберігати життєздатність у ґрунті понад 50 років завдяки багатошаровій споровий оболонці та стійкості до висушування й УФ, що робить колишні худобомогильники тривалими ензоотичними осередками сибірки. Ця властивість безпосередньо пов'язана з епідеміологією захворювання як ґрунтової зоонозної інфекції, на відміну від інших збудників, які не утворюють спор і швидко гинуть у зовнішньому середовищі.