На практичному занятті з мікробіології студентам запропоновано пофарбувати готові зафіксовані мазки із мокротиння хворого на туберкульоз. Який метод фарбування треба використати у данному випадку?

Чому це правильна відповідь

Mycobacterium tuberculosis є грампозитивною нерухомою паличкою, що не утворює спор чи капсули, але має унікальну клітинну стінку з високим вмістом ліпідів, зокрема міколових кислот, гліколіпідів та восків, що робить її гідрофобною та стійкою до звичайних барвників. Ця структура забезпечує кислотостійкість: після фарбування гарячим карбол-фуксином барвник фіксується в стінці та не змивається кислотою чи спиртом. Метод Циля-Нільсена саме використовує цю властивість для виявлення кислотостійких бактерій у клінічному матеріалі, де мікобактерії забарвлюються в яскраво-червоний колір на синьому фоні контрастного забарвлення метиленовим синім. Фактори патогенності мікобактерій туберкульозу включають міколові кислоти, що перешкоджають фагоцитозу та лізосомальному злиттю, корд-фактор (трегалоза-6,6'-диміколат), який викликає гранулематозне запалення та токсичний ефект для макрофагів, ламінін-зв'язуючі білки для адгезії. Збудник тропний до альвеолярних макрофагів та легеневої тканини, здатний до внутрішньоклітинного виживання. Патогенез починається з інгаляційного проникнення краплинними аерозолями, фагоцитозу макрофагами, утворення первинного вогнища Гона з подальшим гематогенним чи лімфогенним поширенням, формуванням казеозного некрозу та каверн. Імунна відповідь переважно клітинна з активацією Т-хелперів 1 типу, продукцією інтерферону-гамма та утворенням гранулем для обмеження інфекції, але при прогресуванні — деструкція тканини. Діагностика туберкульозу базується на виявленні кислотостійких паличок у мокротинні, бронхоальвеолярному змиві чи інших матеріалах методом мікроскопії за Цілем-Нільсеном або аурамін-родаміновою флюоресценцією. Культуральне видіщення на твердих середовищах Левенштейна-Йєнсена чи рідких системах MGIT є золотим стандартом, молекулярні методи GeneXpert MTB/RIF дозволяють одночасне виявлення ДНК та рифампіцинорезистентності. Серологічні тести мають обмежену цінність через варіабельність відповіді. Диференціація від нетуберкульозних мікобактерій — за культуральними, біохімічними та генетичними ознаками. Імунітет при туберкульозі клітинний, залежить від функціональних Т-лімфоцитів та макрофагів; післяінфекційний імунітет нестерильний, можлива реактивація латентної інфекції. Вакцина БЦЖ (жива атенуйована M. bovis) забезпечує частковий захист від дисемінованих форм у дітей, але не запобігає легеневому туберкульозу в дорослих. Профілактика включає вакцинацію новонароджених у ендемічних регіонах, хіміопрофілактику ізоніазидом контактним особам та контроль інфекції в стаціонарах. Саме метод Циля-Нільсена є стандартним для первинного виявлення Mycobacterium tuberculosis у мазках мокротиння завдяки кислотостійкості, зумовленій ліпідним складом стінки, що дозволяє візуалізувати червоні палички на синьому фоні навіть при низькій концентрації збудника. Ключова ознака задачі — зафіксовані мазки з мокротиння хворого на туберкульоз — безпосередньо вказує на необхідність кислотостійкого фарбування для підтвердження діагнозу. Інші методи не дозволяють виявити мікобактерії через їхню резистентність до знебарвлення в класичних техніках.