У пацієнта 60-ти років виявлено погіршення сприйняття звуків високої частоти. Порушення стану яких структур слухового аналізатора зумовило ці зміни?

Чому це правильна відповідь

Сприйняття звуків різної частоти в слуховому аналізаторі забезпечується механізмом тонопічної організації завитки, який реалізується на органному рівні у внутрішньому вусі. Кожна ділянка основної мембрани резонує на певну частоту звукових коливань, що дозволяє розкладати складний звуковий сигнал на окремі частотні компоненти. Біля овального віконця основна мембрана є вузькою, товстою та відносно жорсткою. Саме ці механічні властивості забезпечують максимальну чутливість цієї ділянки до коливань високої частоти, оскільки жорсткі структури здатні коливатися з великою швидкістю та малою амплітудою. На клітинному рівні коливання основної мембрани в цій зоні викликають зсув стереоцилій внутрішніх і зовнішніх волоскових клітин органа Корті. Це призводить до відкриття механочутливих іонних каналів, входження K⁺ з ендолімфи та генерації рецепторного потенціалу, який кодує інформацію саме про високочастотний звук. З віком найбільш вразливою є саме базальна частина завитки, оскільки вона зазнає найбільшого механічного навантаження протягом життя. Дегенерація волоскових клітин або зміна еластичних властивостей основної мембрани в цій ділянці призводить до зниження сприйняття високих частот при збереженні низькочастотного слуху. Отже, порушення структури основної мембрани завитки біля овального віконця безпосередньо руйнує механізм механочастотного аналізу високих звуків, що й зумовлює описані зміни слуху.