При визначенні повітряної та кісткової провідності звуку було встановлено, що у пацієнта ліве вухо краще сприймає звук при кістковому його проведенні, що могло бути пов’язане з захворюванням:

Чому це правильна відповідь

Переважання кісткової провідності над повітряною у межах одного вуха свідчить про порушення механізмів передачі звукових коливань через звукопровідний апарат. У нормі повітряна провідність є ефективнішою, оскільки звукові хвилі послідовно підсилюються зовнішнім слуховим проходом, барабанною перетинкою та слуховими кісточками. На органному рівні середнє вухо виконує функцію механічного трансформатора, який узгоджує низький акустичний опір повітря з високим опором рідин внутрішнього вуха. Це досягається завдяки різниці площ барабанної перетинки і стремінця та важільному механізму слухових кісточок. При ураженні середнього вуха цей механізм порушується, тому звукові коливання, що надходять повітряним шляхом, неефективно передаються до овального вікна. Водночас кісткова провідність оминає зовнішнє і середнє вухо, безпосередньо передаючи вібрації на кісткові структури лабіринту. На мембранному та клітинному рівнях рецепторний апарат завитки залишається функціонально збереженим, тому сприйняття звуку при кістковому проведенні не лише не знижується, а й суб’єктивно переважає повітряне. Це створює характерну картину кондуктивного порушення слуху. Зворотні зв’язки з боку центральних слухових шляхів не компенсують втрату механічного підсилення, оскільки дефіцит виникає до етапу трансдукції звуку в нервовий сигнал. Саме ізольоване ураження середнього вуха зліва пояснює кращу кісткову провідність порівняно з повітряною.