Хворому внутрішньовенно ввели гіпертонічний розчин глюкози. Це підсилить рух води:

Чому це правильна відповідь

Внутрішньовенне введення гіпертонічного розчину глюкози підвищує осмолярність плазми крові через швидке надходження глюкози в позаклітинний простір, створюючи осмолярний градієнт між плазмою та міжклітинною рідиною. Глюкоза як ефективний осмотично активний речовина не проникає вільно в клітини без інсуліну в короткий термін, тому осмолярність плазми перевищує осмолярність міжклітинної рідини, викликаючи рух води з міжклітинної рідини в капіляри за законом осмосу. На клітинному рівні осмолярність міжклітинної рідини тимчасово перевищує внутрішньоклітинну через вихід води в судинне русло, що створює вторинний градієнт між клітинами та міжклітинною рідиною. Вода виходить з клітин через аквапоринові канали, намагаючись вирівняти осмолярність, зменшуючи об’єм клітин і підвищуючи концентрацію внутрішньоклітинних осмолітів. Регуляція відбувається на мембранному рівні за фізичним законом осмосу, де рух води визначається різницею ефективної осмолярності без активного транспорту, оскільки глюкоза в короткий термін не входить у клітини в значній кількості. Зворотний зв’язок реалізується барорецепторами та осморецепторами гіпоталамуса, що активують секрецію АДГ та спрагу для відновлення об’єму плазми за рахунок затримки води в нирках. Первинний ефект гіпертонічного розчину полягає в швидкому підвищенні осмолярності плазми, що витягує воду спочатку з міжклітинної рідини, а потім з клітин, викликаючи транзиторну внутрішньоклітинну дегідратацію. Це пояснює рух води саме з клітин до міжклітинної рідини як вторинний наслідок осмолярного градієнта.