Хворий сонливий, свідомість потьмарена, реакції на сильні подразники загальмовані. Шкіра бліда, суха, виражені набряки. М’язові фібрилярні посмикування. Мідріаз. Дихання типу Чейна-Стокса з аміачним запахом. При аускультації серця - шум тертя перикарда. Який вид коми розвинувся в хворого?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку має місце важкий екстремальний стан, зумовлений глибоким порушенням видільної функції нирок, що призводить до розвитку уремічної інтоксикації та ниркової коми. Це форма метаболічної коми, яка належить до групи ендогенних інтоксикацій і пов’язана з накопиченням в організмі азотистих шлаків та інших токсичних метаболітів. Основний патогенетичний механізм полягає у різкому зниженні клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Внаслідок цього в крові накопичуються сечовина, креатинін, аміак, феноли, гуанідинові сполуки, які мають пряму нейротоксичну дію. Одночасно порушується водно-електролітний баланс, зростає концентрація іонів водню, формується метаболічний ацидоз, що пригнічує активність нейронів та ферментних систем. Ураження центральної нервової системи проявляється сонливістю, потьмаренням свідомості, загальмованими реакціями на сильні подразники та м’язовими фібрилярними посмикуваннями. Накопичення уремічних токсинів порушує передачу імпульсів у синапсах, змінює мембранний потенціал нейронів і спричиняє дисбаланс нейромедіаторів, що поступово призводить до глибокого пригнічення кори та підкіркових структур. Системні прояви безпосередньо випливають з ниркової недостатності. Бліда суха шкіра та виражені набряки зумовлені затримкою натрію і води, гіпопротеїнемією та підвищенням гідростатичного тиску. Дихання типу Чейна–Стокса є наслідком уремічного ураження дихального центру та метаболічного ацидозу, а аміачний запах повітря, що видихається, свідчить про виділення аміаку через легені при неможливості його елімінації нирками. Шум тертя перикарда є проявом уремічного перикардиту, який розвивається внаслідок токсичного ушкодження серозних оболонок продуктами азотистого обміну. Саме поєднання уремічного дихання, набряків, ураження ЦНС та серозних оболонок є ключовою патогенетичною ознакою ниркової коми, що чітко відмежовує її від інших видів коматозних станів.