Людина, що тривалий час приймає ліки, не може різко припинити їх вживання, оскільки при цьому виникають порушення психічних та соматичних функцій. Як називається синдром різних порушень при відмові від прийому речовини?

Чому це правильна відповідь

Абстиненція (синдром відміни) — це комплекс психічних, неврологічних, вегетативних та соматичних порушень, що виникає внаслідок різкого припинення або значного зниження дози препарату після тривалого регулярного прийому, коли в організмі розвинулася фізична лікарська залежність. Механізм виникнення абстиненції полягає в адаптивних змінах нейромедіаторних систем (down- або up-regulation рецепторів, зміна активності ферментів синтезу та деградації медіаторів, порушення балансу збуджувальних та гальмівних процесів у ЦНС), які компенсували хронічну дію препарату; при раптовій відміні ці компенсаторні механізми стають надмірними та викликають гіперреакцію протилежного знаку. Наприклад, при відміні опіоїдів виникає гіперактивність норадреналінової та холінергічної систем, при відміні бензодіазепінів — надмірна збудливість глутаматергічної системи, при відміні алкоголю — підвищення активності NMDA-рецепторів та зниження ГАМК-ергічного гальмування. Абстинентний синдром є патогномонічним проявом фізичної залежності, на відміну від психічної залежності, де переважає потяг до препарату без виражених соматичних порушень. Клінічно абстиненція характерна для опіоїдів, барбітуратів, бензодіазепінів, алкоголю, іноді для клонідину, β-блокаторів та глюкокортикостероїдів, тяжкість синдрому залежить від тривалості прийому, дози, швидкості елімінації препарату та індивідуальної чутливості. Саме виникнення психічних та соматичних порушень при різкому припиненні тривалого прийому ліків є визначальною ознакою абстинентного синдрому, що чітко відмежовує його від інших фармакологічних феноменів.