При тривалому лікуванні голодуванням у пацієнта зменшилося співвідношення альбумінів і глобулінів у плазмі крові. Що з наведеного буде наслідком цих змін?

Чому це правильна відповідь

Швидкість осідання еритроцитів визначається фізіологічною взаємодією між клітинами крові та білковим складом плазми. Альбуміни мають високий негативний заряд і підтримують електростатичне відштовхування між еритроцитами, що перешкоджає їх агрегації та уповільнює осідання. Глобуліни, на відміну від альбумінів, знижують дзета-потенціал еритроцитів, сприяючи їх злипанню у вигляді монетних стовпчиків. Такі агрегати мають більшу масу і менший опір плазми, що призводить до швидшого осідання під дією сили тяжіння. При тривалому голодуванні зменшується синтез альбумінів у печінці, тоді як частка глобулінів відносно зростає. Це змінює співвідношення білкових фракцій у плазмі на користь білків, які послаблюють електростатичну стабільність еритроцитів. Регуляція цього процесу має фізико-хімічний характер і відбувається на рівні плазми крові без участі нервових або гуморальних зворотних зв’язків. Зміна білкового складу безпосередньо впливає на взаємодію формених елементів крові. Саме зменшення альбумін-глобулінового коефіцієнта створює умови для посиленої агрегації еритроцитів, що закономірно приводить до збільшення швидкості їх осідання.