Для вирішення питання ретроспективної діагностики перенесеної бактеріальної дизентерії було призначено серологічне дослідження сироватки крові з метою встановлення титру антитіл до шигел. Яку з перелічених реакцій доцільно використати для цього?

Чому це правильна відповідь

Бактеріальна дизентерія спричиняється бактеріями роду Shigella, які є грамнегативними паличками родини Enterobacteriaceae, не утворюють спор і капсул та не мають джгутиків. Клітинна стінка містить ліпополісахарид із вираженими О-антигенами, що є основними імуногенами і саме до них формуються специфічні антитіла під час інфекційного процесу. Фактори патогенності шигел пов’язані з інвазією слизової оболонки товстої кишки та дією ендотоксину, однак після перенесеного захворювання збудник елімінується з організму. У такій ситуації прямі методи виявлення бактерій уже неінформативні, натомість у крові зберігаються специфічні антитіла, які є маркерами перенесеної інфекції. Саме ці антитіла стають об’єктом серологічного дослідження при ретроспективній діагностиці. Патогенетично ретроспективна діагностика ґрунтується не на активному інфекційному процесі, а на сформованій гуморальній імунній відповіді. Антитіла до О-антигенів шигел зберігаються в сироватці крові протягом певного часу після одужання, що дозволяє підтвердити факт перенесеної бактеріальної дизентерії навіть за відсутності клінічних проявів. Пасивна гемаглютинація є серологічною реакцією, при якій еритроцити, сенсибілізовані антигенами шигел, аглютинуються у присутності відповідних антитіл у сироватці крові. Ця реакція є високочутливою, дозволяє кількісно визначити титр антитіл і широко застосовується саме для ретроспективної діагностики кишкових бактеріальних інфекцій. Імунітет після перенесеної дизентерії є переважно гуморальним і типоспецифічним, а вакцинопрофілактика має обмежене застосування. Тому серологічне підтвердження перенесеної інфекції базується на виявленні антитіл, і пасивна гемаглютинація найбільш точно відповідає цій діагностичній меті, що робить її правильним вибором.