У вагітної жінки взяли кров для підтвердження клінічного діагнозу 'токсоплазмоз' Яка з перерахованих серологічних реакцій має діагностичне значення?

Чому це правильна відповідь

Токсоплазмоз викликається внутрішньоклітинним найпростішим Toxoplasma gondii, яке належить до апікомплексних паразитів з трьома основними формами: тахізоїтами (проліферативна форма в гострій фазі), брадизоїтами (в тканинах у цистах при латентній інфекції) та ооцистами (в навколишньому середовищі від котячих). Тахізоїти мають півмісяцеподібну форму розміром 2–6 мкм, з конічним переднім кінцем та центральним ядром, без джгутиків чи присоска, з апікальним комплексом для проникнення в клітини. Паразит не має клітинної стінки, оточений пеллікулою з трьох мембран. Основними факторами патогенності є здатність до внутрішньоклітинного розмноження в будь-яких ядровмісних клітинах, утворення тканинних цист для персистенції та антигенна варіабельність поверхневих антигенів SAG. Патогенез токсоплазмозу залежить від імунного статусу: у імунокомпетентних осіб перебіг безсимптомний з утворенням цист у мозку та м’язах, у вагітних можливе трансплацентарне проникнення тахізоїтів з ураженням плода, викликаючи вади розвитку чи внутрішньоутробну смерть. Поширення відбувається гематогенно з первинною реплікацією в макрофагах та лімфоцитах. Ушкодження тканин імунноопосередковане з некрозом та кальцифікацією при вродженому токсоплазмозі. Імунна відповідь клітинна з CD8+ Т-лімфоцитами та інтерфероном-гамма критично важлива для контролю персистенції, гуморальна з антитілами до поверхневих антигенів формується швидко, але нестерильна. Діагностика токсоплазмозу у вагітних базується на серологічних методах з виявленням специфічних антитіл до Toxoplasma gondii. Реакція зв’язування комплементу (РЗК) з антигеном токсоплазми має високе діагностичне значення, особливо для виявлення IgG у парних сироватках чи високих титрів, що свідчать про активну чи недавню інфекцію. РЗК є класичним методом для підтвердження токсоплазмозу в багатьох країнах, чутлива до комплементзв’язуючих антитіл. ІФА на IgM, IgG та авідність IgG доповнює, ПЛР на ДНК паразита в амніотичній рідині підтверджує вроджену інфекцію. Морфологічне виявлення цист чи тахізоїтів у тканинах менш доступне. Імунітет при токсоплазмозі переважно клітинний з роллю Th1-відповіді та інтерферону-гамма для контролю внутрішньоклітинної персистенції, гуморальний доповнює з антитілами, що блокують проникнення. Післяінфекційний імунітет стійкий, але нестерильний через персистенцію в цистах. Вакцин немає, специфічна профілактика для вагітних включає уникнення сирого м’яса та контакту з котячими фекаліями, неспецифічна — гігієну харчування. Саме реакція зв’язування комплементу має діагностичне значення для підтвердження токсоплазмозу у вагітної, оскільки виявляє комплементзв’язуючі антитіла (переважно IgG та IgM) до антигенів Toxoplasma gondii з високою специфічністю та дозволяє оцінити динаміку в парних сироватках. Це безпосередньо пов’язано з необхідністю точної серодіагностики для оцінки ризику вродженої інфекції. Це чітко відрізняє РЗК від реакції нейтралізації чи гальмування гемаглютинації, характерних для вірусних інфекцій, та від реакції аглютинації, менш специфічної для токсоплазмозу.