При дослідженні імунного статусу людини обов’язково визначають кількість імуноглобулінів різних класів. Яка з перерахованих реакцій використовується для цього?

Чому це правильна відповідь

Імуноглобуліни є глікопротеїнами, що синтезуються В-лімфоцитами та плазматичними клітинами, поділяються на класи IgG, IgA, IgM, IgE та IgD з різними функціями в гуморальній імунній відповіді. Кількісне визначення концентрації імуноглобулінів різних класів у сироватці крові є стандартним методом оцінки імунного статусу, особливо при імунодефіцитах, аутоімунних захворюваннях, мієломній хворобі чи хронічних інфекціях. Реакція радіальної імунодифузії за Манчіні є класичним і високоспецифічним методом для кількісного визначення концентрації білків, включаючи імуноглобуліни, завдяки дифузії антигену в агарі з моноспецифічними антитілами та утворенню кільця преципітату, діаметр якого пропорційний концентрації. Метод радіальної імунодифузії базується на принципі преципітації в гелі: сироватка пацієнта наноситься в лунки агарового гелю з вбудованими антитілами до конкретного класу імуноглобулінів, антиген дифундує радіально, утворюючи комплекс з антитілами, що візуалізується як кільце преципітату. Діаметр кільця вимірюється та порівнюється зі стандартами відомої концентрації для побудови калібрувальної кривої. Цей метод дозволяє окремо визначати IgG, IgA, IgM та інші класи з високою точністю в межах нормальних та патологічних значень. Сучасніші методи як нефелометрія чи турбідиметрія витіснили його в рутинній практиці, але радіальна імунодифузія залишається еталонним для оцінки імунного статусу в класичній імунології. Діагностика імунного статусу включає кількісне визначення основних класів імуноглобулінів у сироватці крові, де радіальна імунодифузія є прямим методом преципітації для вимірювання концентрації розчинних антигенів. Реакція не вимагає складного обладнання, є високоспецифічною при використанні моноспецифічних сироваток та дозволяє диференціювати гіпо- чи гіпергаммаглобулинемії. Інші серологічні реакції як аглютинація чи гемаглютинація застосовуються для корпускулярних антигенів, бласттрансформація – для оцінки клітинного імунітету, а ПЛР – для нуклеїнових кислот. Імунітет гуморальний залежить від продукції імуноглобулінів різними класами з переключенням класів під час дозрівання відповіді. Нормальні концентрації IgG, IgA, IgM відображають адекватність В-клітинної відповіді. При первинних чи вторинних імунодефіцитах спостерігається зниження одного чи кількох класів, при мієломі – моноклональна гіпергаммаглобулинемія. Профілактика імунних порушень включає вакцинацію для стимуляції продукції специфічних антитіл, але кількісна оцінка імуноглобулінів є діагностичним, а не профілактичним інструментом. Правильність варіанту Радіальної імунодифузії зумовлена тим, що саме ця реакція є класичним методом кількісного визначення концентрації імуноглобулінів різних класів у сироватці крові при оцінці імунного статусу, базуючись на преципітації в гелі та вимірюванні діаметра кільця для розрахунку концентрації. Жодна інша реакція з наведених не дозволяє безпосередньо кількісно визначати розчинні білки сироватки як імуноглобуліни з такою точністю в стандартних умовах.