Для вирішення питання ретроспективної діагностики перенесеної бактеріальної дизентерії було призначено серологічне дослідження сироватки крові з метою встановлення титру антитіл до шигел. Яку з перелічених реакцій доцільно використати для цього?

Чому це правильна відповідь

Shigella spp. (S. dysenteriae, S. flexneri, S. boydii, S. sonnei) є грамнегативними нерухомими паличкоподібними бактеріями з родини Enterobacteriaceae, факультативними анаеробами, без спор і капсули, не ферментують лактозу (крім S. sonnei — повільно). Збудники мають O-антигени, що визначають серогрупи (A, B, C, D), та ендотоксин як основний фактор патогенності. S. dysenteriae 1 додатково продукує шига-токсин (екзотоксин, подібний до веротоксину EHEC), який інгібує синтез білка в клітинах епітелію та ендотелію. Основними факторами патогенності є ендотоксин (ЛПС), що викликає запалення та системну інтоксикацію, інвазія в епітелій товстої кишки за допомогою системи секреції типу III з ефекторами Ipa, які індукують ендоцитоз бактерії, внутрішньоклітинне розмноження та поширення від клітини до клітини. Шигели мають високу інфекційну дозу низьку (10–100 клітин), тропні виключно до товстої кишки людини. Патогенез бактеріальної дизентерії включає фекально-оральний шлях передачі, інвазію М-клітин та епітеліоцитів сліпої та сигмоподібної кишки, некроз епітелію з утворенням виразок, ексудативне запалення з кров'ю та слизом у випорожненнях. Імунна відповідь переважно гуморальна з утворенням антитіл до O-антигенів та локального IgA, але серовар-специфічна. Діагностика гострої дизентерії базується на бактеріологічному виділенні шигел з калу з ідентифікацією за біохімічними та серологічними властивостями. Для ретроспективної діагностики, коли виділення збудника вже неможливе, застосовують серологічні методи виявлення антитіл до O-антигенів. Реакція пасивної гемаглютинації (РПГА) є найбільш чутливою та специфічною для цього: використовують еритроцити, сенсибілізовані O-антигенами шигел, та сироватку хворого; наростання титру в 4 рази і більше в парних сироватках або високий титр (>1:200) свідчить про перенесену інфекцію. Диференціювати від інших ентеробактерій допомагає групоспецифічний антиген. Реакція пасивної гемаглютинації є правильною саме тому, що в задачі йдеться про ретроспективну діагностику перенесеної бактеріальної дизентерії шляхом визначення титру антитіл до шигел у сироватці крові. Ключова ознака — чутливість РПГА до IgG та IgM проти O-антигенів, які зберігаються тривалий час після інфекції. Прямий зв'язок: інвазивна інфекція шигелами → стимуляція гуморальної відповіді з утворенням антитіл до поверхневих антигенів → високий титр у РПГА через місяці після одужання. Це чітко відрізняє від інших реакцій: РЗК менш чутлива для шигельозу, преципітація та бактеріоліз не є стандартними, гемоліз не застосовується. Імунітет після дизентерії серовар-специфічний, переважно гуморальний з антитілами до O-антигенів та локальним IgA, але короткочасний. Специфічної вакцини немає (існують експериментальні пероральні), профілактика включає гігієнічні заходи, очищення води та контроль за носіями.