У людини зменшений діурез, гіпернатріємія, гіпокаліємія. Гіперсекреція якого гормону може бути причиною таких змін?

Чому це правильна відповідь

У наведеній ситуації описано класичний набір ознак посиленої реабсорбції натрію в ниркових канальцях у поєднанні з посиленим виведенням калію та зменшенням діурезу. Це відповідає дії гормону мінералокортикоїдної групи — альдостерону. Альдостерон належить до стероїдних гормонів кори наднирників і впливає переважно на клітини дистальних канальців і збірних трубочок нефрону. Його головна біохімічна роль полягає у збільшенні активності натрій-калієвої АТФази та епітеліальних натрієвих каналів на апікальній мембрані, що збільшує реабсорбцію Na⁺ та стимулює секрецію K⁺ у просвіт канальця. Механізм дії альдостерону ґрунтується на взаємодії гормону з цитозольним мінералокортикоїдним рецептором, що призводить до транслокації комплексу в ядро й активації транскрипції специфічних генів. Синтезовані білки включають натрій-транспортні канали та білки, що підсилюють активність Na⁺/K⁺-АТФази на базолатеральній мембрані, збільшуючи транспорт натрію в кров та калію в клітину з подальшою секрецією. Посилене всмоктування натрію спричиняє затримку води за осмотичним принципом, що зменшує діурез. Регуляція секреції альдостерону здійснюється системою ренін–ангіотензин–альдостерон: зниження артеріального тиску чи об'єму циркулюючої крові стимулює ренін, який активує ангіотензин II, що прямо стимулює синтез альдостерону в клубочковій зоні кори наднирників. На біохімічному рівні це підсилює транскрипцію генів, відповідальних за транспортери Na⁺, і зрушує електролітний баланс у бік гіпернатріємії та гіпокаліємії. Клінічно надлишок альдостерону проявляється типовим синдромом: гіпернатріємія внаслідок збільшеної реабсорбції натрію, гіпокаліємія через посилену секрецію калію, а також зниження діурезу внаслідок вторинного всмоктування води. Може розвиватися метаболічний алкалоз через підвищення секреції H⁺ у дистальних канальцях. Усе це є прямим наслідком біохімічної дії гормону на епітелій нефрона. Таким чином, саме гіперсекреція альдостерону пояснює всі наведені зміни: затримку натрію, втрату калію та зменшення діурезу. Жодний інший гормон з переліку не викликає такого поєднання ефектів, що прямо вказує на альдостерон як біохімічну причину патології.