Ізольована клітина серця людини автоматично генерує імпульси збудження з частотою 60 разів за хвилину. З якої структури серця отримано цю клітину?

Чому це правильна відповідь

Клітини синоатріального вузла мають властивість спонтанної діастолічної деполяризації, що забезпечує автоматичну генерацію потенціалів дії без зовнішніх стимулів. Саме ця особливість дозволяє їм самостійно задавати ритм серця. На мембранному та клітинному рівні автоматизм зумовлений поступовим зниженням мембранного потенціалу під час діастоли внаслідок активації повільних натрієвих If-каналів та кальцієвих каналів Т-типу. Це призводить до досягнення порогового потенціалу і виникнення чергового імпульсу. Частота близько 60 імпульсів за хвилину є характерною саме для синоатріального вузла людини в умовах ізоляції, коли відсутній вплив вегетативної нервової системи. Інші структури провідної системи мають нижчу власну частоту автоматизму. На органному рівні синоатріальний вузол виконує функцію головного водія ритму, оскільки його частота генерації імпульсів перевищує частоту автоматизму інших кардіоміоцитів. Саме тому він нав’язує ритм усьому серцю. Таким чином, ізольована клітина, що автоматично генерує імпульси з частотою 60 за хвилину, за своїми фізіологічними властивостями відповідає клітинам синоатріального вузла.