Під час аналізу ЕКГ встановлено зміни тривалості й амплітуди зубця S. Деполяризація якої ділянки серця порушена у пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Зубець S на ЕКГ формується вектором деполяризації базальних відділів шлуночків у напрямку від епікарду до ендокарду, коли хвиля збудження досягає останніх ділянок міокарда після активації верхівки та середніх шарів. Послідовність деполяризації шлуночків починається від ендокардіальної поверхні лівої сторони міжшлуночкової перегородки, поширюється до верхівки та бічних стінок, а базальні відділи активуються в останню чергу через систему Пуркіньє. Зміна амплітуди чи тривалості зубця S виникає при уповільненні чи блокаді провідності в базальних сегментах, що змінює напрямок та величину кінцевого вектора деполяризації, спрямованого до основи серця. Подовження зубця S відображає затримку завершення деполяризації базальних зон, оскільки час від початку QRS до кінця S збільшується пропорційно часу активації цих пізніх ділянок. Збільшення амплітуди S вказує на посилення вектора базальної деполяризації відносно ранніх векторів верхівки, коли патологія змінює баланс сил між кінцевими та початковими фазами активації шлуночків. Зворотний зв’язок через гемодинамічні наслідки уповільненої базальної активації зменшує синхронність скорочення, але на ЕКГ саме зміна S безпосередньо відображає порушення деполяризації базальних відділів як останньої фази шлуночкової активації.