На розтині померлого від сепсису, в стегновій кістці нижньої кінцівки виявлено флегмонозне запалення, що охоплює кістковий мозок, гаверсові канали та періост. Під періостом - множинні абсцеси, в навколишніх м’яких тканинах стегна - також флегмонозне запалення. Який патологічний процес має місце?

Чому це правильна відповідь

Гострий гематогенний остеомієліт є гострим гнійним інфекційним ураженням кістки, при якому збудник заноситься гематогенним шляхом і викликає швидке, масивне запалення в кістковому мозку, гаверсових каналах та періості. Макроскопічно тканина кісткового мозку набрякла, гіперемована, інфільтрована гнійним ексудатом, що поширюється через систему гаверсових та фолькманових каналів до періосту. Мікроскопічно виявляється інтенсивна нейтрофільна інфільтрація, деструкція кісткової тканини, мікроабсцеси та виражений застій крові. Такий перебіг відповідає гострому запаленню високої інтенсивності. Розповсюдження гною під періостом і формування численних абсцесів є характерною ознакою гострого остеомієліту, який веде до відшарування періосту, порушення кровопостачання кістки та подальшої резорбції та некрозу. До процесу часто залучаються м’які тканини, де розвивається гостре розлите гнійне запалення – флегмона. Її поява є наслідком прориву гнійного ексудату через кісткову тканину та поширення інфекції поза межі кістки. Гематогенний шлях інфікування особливо характерний для дітей і молодих осіб, і пов’язаний з особливостями кровопостачання зони росту кістки, де збудник може затримуватися та інтенсивно розмножуватися. Патогенез включає активацію нейтрофілів, виділення лізосомальних ферментів, що сприяють розплавленню тканин, та формування мікроабсцесів. Це призводить до швидкої деструкції кістки, розвитку некрозу та утворення секвестрів у більш пізні терміни. Ускладненнями гострого остеомієліту можуть бути сепсис, патологічні переломи, формування секвестрів з необхідністю хірургічного втручання, а при хронізації – розвиток фістул та грубої деформації кістки. В описаному випадку сепсис призвів до смерті, що відображає високу вірулентність збудника та генералізацію інфекції. Наявність гострих гнійних змін у кістці, абсцесів і флегмонозного ураження м’яких тканин підтверджує гострий характер процесу, що відрізняє його від хронічних і дегенеративних захворювань кістки. Таким чином, поєднання гострого флегмонозного запалення кісткового мозку, ураження гаверсових каналів і періосту, множинних абсцесів під періостом та флегмони м’яких тканин є патогномонічним для гострого гематогенного остеомієліту, що робить цей варіант єдино правильним у контексті задачі.